Чому березень називають примхливим місяцем?

березень називають примхливим м1сяцем тому. що в ного с1м п*ятниць на нед1лю. то в1н зраку морозом щ1паэ за носа- в об1д гр1э сонечком 1 всм1хаэться з-за хмарки. не встигли ми зрад1ти першим  прол1скам 1 крокусам, як1. ледве вил1зши з п1д земл1

чарували нас р1знобарвними гол1вками кв1точок-як наранок  пал1садник б1ля в1кна був геть покритий сн1гом . от тоб1 й березень!

тому, що це перехід з зими на весну з лютого на березень починаються дощі, тане сніг, можуть бути всякі затоплення і т.д.

Янародиласяя в україні, і мені безмежно дорога ця земля. це і тарасова гора під каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне — вільні!   багатство україни — це золоті пшеничні лани. ось чому на нашому прапорі є жовтий колір, який і символізує безмежні лани пшениці. другий колір на прапорі — блакитний — це чисте небо україни.  любити свою батьківщину — це значить не тільки пишатися її славною історією, але прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів.  україна має багато талановитих синів і дочок, які ві усі свої знання, уміння, щедрість сердець рідній неньці. кому зараз не відоме ім’я великого кобзаря — тараса шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава україни»? хто не знає видатного каменяра — івана франка, або українську дочку прометея — лесю українку? ! виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив у неї й боровся за її щастя: пантелеймона куліша, василя симоненка, василя стуса і ще багатьох і багатьох.  ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї батьківщини. я прагну стати корисною для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі.  зараз, коли україна все більше і більше скочується в розряд відсталих, слаборозвинених країн, їй дуже потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір у ролі рівноправного ділового партнера.  усе частіше ми замислюємося над тим, чому живемо гірше від громадян цивілізованих держав. і звинувачуємо при цьому всіх: від керівника підприємства, закладу до президента. та забуваємо, а може, і не знаємо того, що впродовж століть не мали держави, не мали свого правочинства, не мали законів, які не тільки були б виписані на папері, але й були дійовими. я мрію, щоб врешті-решт по-справжньому запрацювали наші закони, щоб на краще змінилося наше життя, щоб україна стала великою країною. і це буде залежати від нашого покоління, у деякій мірі особисто від мене.

Людське життя безцінне. для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї.        життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно.        час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. людина не думає, що для неї гроші – це лише спосіб нормального існування, а зовсім не його сенс. дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на землі. старі люди краще розуміють всі  барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили.        так важливо цінувати кожну мить! насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!