Объяснение:
Беркутів почалася з однієї делікатної деталі: права власності на землю. За (не)написаним сюжетом підписав одного дня князь Данило (Галицький) указ: дарую боярину Тугару Вовку землі Тухольщини в українських Карпатах — і понеслось.
Вже тоді у XIII столітті існував такий собі квазіринок землі і для князя у цьому випадку працював принцип «чия держава, того і землі». Земельного кадастру, свідоцтв на право власності та подібних юридичних речей тоді ще не існувало. «Заслужив в мене боярин, чому б не подарувати йому трохи землі?», — десь так приблизно подумав князь і підписав відповідний документ.
Воля глави держави тоді — безумовний закон. Ніхто з його «адміністрації» не збирався з’ясувати, хто давним давно вже володіє цією територією. Формально все просто: в кого документ, той і правий. Так частина державної землі стала приватною, але питання: де була лінія розмежування між державною власністю князя і муніципальною владою громади села Тухля?
Приїздить зарозумілий боярин тепер на свої землі і з’ясовує, що на практиці все трохи інакше: громада Тухлі нічого про це не знає та не збирається підкорятися його волі. Місцеві продовжують випасати овець, ходити на полювання та жити вільним життям як і раніше.
ответ:
якби(можно заменить на: коли? , коли б? если бы? ) – єдиний правильний варіант написання сполучника. у сполучнику «якби» наголос падає на склад «би», а сам сполучник можна замінити іншим – «коли б».
якби кайдани перегризти, то гриз би потроху.
якби встав раніше, більше встиг би зробити.
як би (как бы? как? ) – єдиний правильний варіант написання прислівника «як» з часткою «би». прислівник «як» виділяється наголосом, частку «би» можна перенести в інше місце або й зовсім опустити.
як би я тепер хотіла в малий човник сісти.
як би я не старалась, нічого не виходить.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Що ти зробив би щоб школярам було цікавіше вчитися і відпочивати якби був би президентом країни?
якби я був президентом україни, то для зацікавлення школярів навчанням запровадив би екскурсії на самі великі і потужні заводи і фабрики нашої країни. щоб кожен школяр зміг особисто побачити всю міць нашої країни і обрати для себе ту галузь, яка б йому .
а для цікавого відпочинку школярів, запровадив поїздки до європейських країн, щоб розширити власний кругозор і побачити як живе європа. а після приїзду з поїздки направляв би кожного пожити у селі для того, щоб зрозуміти різницю і щоб кожен почав думати, як підняти україну до європейського рівня життя.