Напысаты 4 прыкметы з поривняньнам ступенив

красивий-красивіший-найкрасивіший

добрий-добріший-найдобріший

гарний-кращий-найкращий

дорогий-дорожчий-найдорожчий

жартівлива розповідь про комп’ютер

на одному, заваленому всякими дрібницями, столі жив собі старенький комп’ютер, якого я просто називав комп. він був дуже стомлений і виснажений працею, майже весь зелений від неї. ось одного разу він перестав мене слухатись, щось бубнів собі, бубнів, а на мої запитання нічого не відповідав.

спочатку я подумав, що все це через сміття навколо компа, тому я прибрався і зробив йому навіть чашечку кави. але він все одно не хотів зі мною розмовляти. потім я подумав, що щось трапилося з його доброю помічницею клавою, але вона не знала, чому комп перестав слухатися. тоді я підійшов до його приятеля принтака, але і він зовсім не володів інформацією.

я засмутився, що ж тоді робити. може треба добавити вітамінів в його денний раціон, може гігів не вистачає? а може він з глузду з’їхав та в нього його вінда полетіла? що я тільки не перепробував – нічогісінько не .

о, ідея! я повинен у нього попросити вибачення. я так і зробив, перепросив його, перевантажив – і   все знову запрацьовало! відтоді я зрозумів, що й компу потрібна невелика відпустка та відпочинок.

Як відомо, історія не любить слова "якби". історики говорять так: "це було, воно стало причиною того, ". але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було запорозької січі. очевидно, тоді б зовсім не стало україни, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність. наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі запорожжя. наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. і як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. знаємо про подвиги ганні і не знаємо про подвиги самійла кішки, петра сагайдачного чи івана сірка. захоплюємося подвигом спартанців біля фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.