1. люблю легенди нашої родини. зробіть синтаксичний розбір речення.​

ответ:

все на картинці

Твір-опис   «весна»

навесні природа пробуджується від зимового сну. поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. на водоймах швидко тане лід. крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі   хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.

а згодом починається справжня краса. усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… весняний сад – це чарівне місце! у дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розпові одне одному про свої пригоди. навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.

весна в місті завжди починається з того, що прибирають вулиці, висаджують молоді деревця та розбивають клумби в парках, скверах, перед великими магазинами. і люди на вулицях також змінюються. вони яскраво одягнені, більше гуляють, навіть усміхаються частіше, мабуть, тому що погода радує теплом, світить ласкаве сонце, а головне – не треба одягати важкий одяг і взуття. весна завжди надихає митців на створення художніх шедеврів. як добре, що зараз кожен може взяти цифрову камеру та зробити свої чудові знімки весняної краси. але найголовніше – зберігати весняний настрій у душі цілий рік!

Одного разу я йшов по вулиці і побачилв мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. в нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. я підійшов ближче і побачив червоний ошийник у нього на шиї з блискучою підвіскою. на ній було написано плямко. і дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. я взяв плямка на руки і відніс додому. він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. прийшовши додому я вимив його і витер, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. тепер плямко мій кращий друг.