Твір на тему у які ігри ти любиш грати з друзями

                                                                                                                        квач

я з друзями полюбляю грати в гру "квач".вколи хороша погода ми виходимо на вулицю і граєм.правила гри легкі. обирають квача за щиталочки або щось подібне.квачу потрібно наздогнати когось з учасників гри ,і передати естафету.і так доки не набридне.

                                      мені подобається грати в квача!

  я дуже люблю малювати. у вільну хвилину сі за улюблену справу.

    нещодавно мама купила мені різнокольорові олівці, фарби та білий папір. спочатку з простим олівцем у руці обмірковую майбутній малюнок. згодом у справу вже підключаються кольорові олівці чи фарби. усім подобаються мої малюнки.

    одного дня тато вирішив зробити настінну виставку моєї творчості. усі підтримали його ідею. вона стала прикладом для моєї подруги. софія теж запропонувала удома наклеїти на стіні свої найкращі малюнки.

    рідні радіють моїм успіхам. на день народження брат подарував мені велику книгу з малювання. вона стала моїм незамінним помічником. вчить малювати тварин, рослини, людей. розповідає багато цікавого про художнє мистецтво, яке так захопило мене.

Янародиласяя в україні, і мені безмежно дорога ця земля. це і тарасова гора під каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне — вільні!   багатство україни — це золоті пшеничні лани. ось чому на нашому прапорі є жовтий колір, який і символізує безмежні лани пшениці. другий колір на прапорі — блакитний — це чисте небо україни.  любити свою батьківщину — це значить не тільки пишатися її славною історією, але прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів.  україна має багато талановитих синів і дочок, які ві усі свої знання, уміння, щедрість сердець рідній неньці. кому зараз не відоме ім’я великого кобзаря — тараса шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава україни»? хто не знає видатного каменяра — івана франка, або українську дочку прометея — лесю українку? ! виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив у неї й боровся за її щастя: пантелеймона куліша, василя симоненка, василя стуса і ще багатьох і багатьох.  ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї батьківщини. я прагну стати корисною для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі.  зараз, коли україна все більше і більше скочується в розряд відсталих, слаборозвинених країн, їй дуже потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір у ролі рівноправного ділового партнера.  усе частіше ми замислюємося над тим, чому живемо гірше від громадян цивілізованих держав. і звинувачуємо при цьому всіх: від керівника підприємства, закладу до президента. та забуваємо, а може, і не знаємо того, що впродовж століть не мали держави, не мали свого правочинства, не мали законів, які не тільки були б виписані на папері, але й були дійовими. я мрію, щоб врешті-решт по-справжньому запрацювали наші закони, щоб на краще змінилося наше життя, щоб україна стала великою країною. і це буде залежати від нашого покоління, у деякій мірі особисто від мене.