Скласти твір розповідь "кого ти вважаеш справжнім другом? "дякую!

    справжніми друзями я вважаю лише дві людини. хоч я маю і багатьох знайомих, але час і складні ситуації мені зрозуміти: де дійсно ті люди, які не покинуть у скруті і щиро зможуть порадіти моїм успіхам і досягненням, а де ті, що приятелюють заради власної вигоди або за великої кількості вільного часу.

    на мою думку, справжній друзі - це ті люди, на яких завжди можно розраховуати. вони є справжньою опорою в житті. і найголовніше, у дружбі   не можна забувати, що якщо ти хочеш мати справжнього друга на все життя, то ти маєш ставитись до нього   з повагою, чесністю, добротою і розуміннямⓐ!  

Відповідь:

 Хто ж насправді в цьому творі є драконом, а хто — людиною?

 Нещодавно я прочитала твір "Місце для дракона". У ньому розповідалось про дракона Грицька. Це чуйна, добра, сформована особистість, яка попри свою хижацьку натуру, ніколи не зробила нікому зла. Антиподом Грицька виступає князь, який жадає вбити дракона. Такі закони діють у суспільстві, тому посланці князя змушені виконати його наказ.

 Хто ж насправді в цьому творі є драконом, а хто — людиною? Звичайно, з його хижацькими поглядами більше схожий на дракона князь. Грицько - миролюбиве створіння, яке пише вірші, тішиться метеликами, виступає проти боротьби. Проте така особистість все ж помирає, адже вона не має сил протистояти злу. У цьому творі перемагає жорстокість в образі князя, а не добро, як заведено у казках.

Пояснення:

Твір «Чому нам потрібна поезія?»

Поезія… Таке, здавалося б, просте слово в сучасному світі. Але цілий рушій, що здатен розпалити не одне крижане серце. Та чому поезія важлива в житті людини і взагалі чи потрібна людям поезія?

Ми перейшли межу нового тисячоліття – часу потужних інформаційних ресурсів і технологічного прогресу. Сьогодні телебачення та Інтернет увійшли практично в усі сфери життя. І люди почали забувати про естетичні цінності й духовний розвиток. Вже не потрібні книги, не потрібні письменники. На жаль, часто доводиться чути: навіщо оті вірші?

Поезія для мене –  це важлива частина життя. Це не просто слово. Це те, що розпалює вогник у моїй душі, змушує сміятися, плакати, насолоджуватись прекрасним. Ви тільки подумайте, скільки естетичних рядків нам подарували неперевершені поети. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка –  українські титани, які словом, ніби ділом, стукали в кожні двері, в кожну душу. Саме їх поезія ще з дитинства вчить мене любити Батьківщину, свою сім’ю, бути хорошим другом і сильною особистістю. Кожне їх слово лунає для мене солодкою піснею.

Щемить серце, коли розумієш, що українська поезія втратила свою цінність. Що тепер це лише  матеріал підручників у школі. Вчаться вірші напам’ять, та на ранок забуваються. І це неправильно. Бо з ними забувається історія, культура народу. Зникає впевненість у завтрашньому дні.

Тож, пам’ятайте, що саме в багатобарвності й могутності рідного слова живе й процвітає народ. Мистецтво вічне, його не знищити. Просто треба вміти цінувати.

Объяснение: