Спишіть речення, розставляючи розділові знаки (де потрібно - Ти граєш і не музику а ніч обвітрену століттями розлуки. - Цвіте задивлена в свободу земля. - До кімнати зайшов мокрий як хлющ Микола. - Вона ніжна й гарна приходить до мене у сни. - І Грицько хлопець неабиякої крутої вдачі скорявся. - Вони ті крила не з пуху-пір’я… - На порозі гість веселий дощ блакитний весняний. - Співають ідучи дівчата. - Не довго думаючи побіг я до сусідів. - Брехунів не слухай роззявивши рота. - Незважаючи на дрібний дощ ми пішли на прогулянку.

ответ: - Ти граєш і не музику, а ніч обвітрену століттями розлуки.

-Цвіте задивлена, в свободу земля.

-До каміна зайшов мокрий, як хлющ Микола.

-Вона ніжна й гарна, приходить до мене у сни.

І Грицько хлопець неабиякої крутої вдачі, скорився.

-Вони ті крила, не з пуху пір'я.

-На порозі гість веселий, дощ блакитний весняний.

-Співають ідучи дівчата.

-Не довго думаючи, побіг я до сусідів.

-Брехунів не слухай, роззявивши рота.

-Незважаючи на дрібний дощ, ми пішли на прогулянку.

Объяснение:

Моя улюблена тварина собака!Його звати Рекс.
У нього довга густа шерсть білого кольору, на спині злегка завихрена. Голова велика, мордочка видовжена, звужена до носа. Очі у Рекса темні і розумні. Дивиться він на всіх пильним, уважним поглядом. Стрункі довгі ноги заросли гладенькою шерстю. Хвіст коротенький, а з нього хвильками спадає шерсть. Рекс великий і сильний, та характер має добрий і спокійний. І хоча він уже дорослий, любить гратися з м’ячиком, бігати зі мною наввипередки. Мені подобається Рекс, і я залюбки з ним граюся.

Усі свійські тварини походять від диких предків. Найраніше, у середині кам'яного віку був одомашнений собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. Наприкінці кам'яного віку були одомашнені свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. Свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня Пржевальського. З глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи Інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). Усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). Спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.