Твір-роздум краще маденька справа, ніж велике ледарство

як на мене, то це прислів'я дуже справедливе. спробую довести. цього року я став учнем середньої школи. а раніше навчався у початковій школі. так от, у 5 класі мені стало важко навчатися. стільки нових предметів, стільки іх завдань! і я вирішив, що все одно не зможу виконати все, тому краще взагалі нічого не робити! мої батьки цілий день на роботі. я приходив зі школи (вона поруч із нашим домом), їв, грав на комп'ютері. а коли батьки цікавились моїм навчанням, казав, що все добре, що є завдання я вже зробив. вечір минав мирно і спокійно. мені навіть дозволяли гуляти із сашком — моїм другом і сусідом.спочатку моє велике ледарство, як-то кажуть, сходило з рук. але так не могло довго тривати. після батьківських зборів мама прийшла засмучена і мало не плакала. мені стало жаль її і я вирішив узятися за розум. проте виявилось, що я багато пропустив і багато чого не розумію. «так, — сказала мама. — краще маленька справа, ніж велике ледарство.» і мені першого разу виконати все є завдання. як же я здивувався, коли наступного дня отримав хороші оцінки. виявилось, що я здібний.отже, навіть найменша справа краща за велике ледарство. тепер я намагаюсь не ухилятися від уроків. а то як би не довелось продовжити контракт із 5 класом ще на рік!

Незбагненна і дивна краса навколишнього світу! вона має надзвичайні чари, що захоплюють душу і підносять її високо-високо над світом. відчуваючи вічність і разом з тим крихкість неповторного земного буття, проймаєшся великою любов’ю до нього, бо знаєш, що саме на цій землі ти з’явився на світ.дивне і вічне почуття своєї невіддільності від місця, де народився та провів дитинство, і зветься любов’ю до батьківщини, до рідного краю. а тому саме з дитинства ми повинні показати дітям красу оточуючої природи, вчити бачити її в усьому — навесні і влітку, восени і взимку, у першій весняній квіточці і пожовклому осінньому листочку, у крапельці літньої роси і у легкій, мов порошинка, сніжинці. треба відкрити дитячі серця для почуттів, аби вони відчули радість буття, щоб захоплювались, раділи, що живуть на цій землі, щоб були горді від того, що в нас така багата і барвиста мова, така ніжна і крилата пісня, така щира і добра душа.

Спочатку з'являються думки, а лише потім сама дія. тому наші вчинки завжди відзеркалюють нашу особистість. хочеш дізнатися про людину більше - поспостерігай за нею у ділі. людина яка лінується ніколи не досягне успіху у будь чому.  про людину відразу можна судити за тим, чи вона бабусі донести сумку або пройшла повз неї байдуже, чи наприклад, те як вона поводиться зі звірями. а ще дуже видно, яка людина насправді, коли ти бачиш як вона поводиться не зі своїми друзями, а скажімо, з підлеглими, ворогами і людьми слабшими за неї.