Добрати до поданих висловів прислівники-синоніми опинитись просто неба, намокнути до останньої нитки, кинутися з усіх ніг, не мати кінця-краю, йти як не своїми ногами, спати без задніх ніг, жити на широку ногу

опинитися просто неба--голотичнамокнути до останньої нитки--наскрізькинутися з усіх ніг--щодухуне мати кінця-краю--безмежнойти як не своїми ногами--поволіспати без задніх ніг--непробудножити на широку ногу--розкішно

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Объяснение:

з землі ще не зійшов сніг, а в душу проситься весна. на ясному небі сяє сліпуче сонце. бурульки на будинках почали скиглити, плакати: вони не хочуть залишати свої затишні місця. задзюрчали веселі струмочки. вони срібляться від сонячних променів. на вулицях почалася метушня. маленькі діти шукають зручний момент, коли мама відвернеться, — залізти в калюжу.

весна прийшла в місто. на газонах з-під снігу вже проглянула земля, від якої пахне сирістю. мостова й тротуар вкриті калюжами, хлопці пускають кораблики й будують греблі.

дерева голі, але вже живуть, дихають. на кущах, на яблунях та інших деревах незабаром набухнуть бруньки й з’являться маленькі листочки.

весна, на мою думку, найживіша з усіх пір року. адже саме з її приходом звірі, птаство, все навколо оживає, і як ніби заново починається життя. розходяться на небі хмари, та воно стає блакитним. можна лягти на першу травичку і, дивлячись в небо, помріяти. і стає радісно на душі, ніби заново народжуєшся. природа вбирається в яскраві фарби. як здорово прокидатися вранці під спів птахів! вийти на вулицю і вдихнути запах теплого вітерцю! як чудово пахне весною! навіть люди стають добрішими та частіше посміхаються.

прийшла весна, довгоочікувана й всіма нами улюблена!