Написать текст на тему "що я зроблю для здійснення мрії" нужно чтоб было на украинском языке желательно мечта чтоб была про рисование

ответ:

объяснение:

я мрію стати художником. для здійснення цієї мрії потрібно багато терпіння та практики. кожен день я малюю те, що мені подобається. навколо така гарна погода, стільки різних людей! кожен має свої особливості та справи, мрії та думки. мені подобається малювання тим, що я можу показати справжню душу людей. я намагаюся чітко передавати риси обличчя, робити тінь та малювати фарбами. мені кажуть, що іноді я малюю дуже незвичайні картини, але мені це подобається. кожен вечір я шукаю те, що зможе мене надихнути на створення прекрасного.  

кожен з нас хоч коли-небудь мріяв. про кохання,   про престижну роботу,   про успіх у навчанні… наші мрії підштовхували нас до рішучих дій, ми ставили перед собою мету і наполегливо йшли до неї. та, як це не дивно, втілення нашого бажання в життя залежить не стільки від наших кроків на шляху до неї, скільки від нашої віри і позитивного мислення. про силу думок свідчать досліди масару етому, який фотографував кристали води. вони   змінювали свою форму залежно від слів, які говорили над ними і емоцій які при цьому відчували.   ми на 80 % складаємось з води, тому своїми думками ми можемо змінювати себе. ось кілька порад, які тобі здійснити свої мрії.

у житті кожної людини є місце мрії. мрія – це така річ, яка змушує людину рухатися вперед, працювати над собою, ставати краще, робити звершення. і все це лише для того, щоб у кінцевому підсумку досягти своєї мрії. чоловік, який має мрію, насправді виглядає навіть краще, ніж той, хто її не має. у людини, яка має мрію, горять очі, вона виглядає живою і активною. при погляді на неї стає чітко зрозуміло, що ця людина дійсно знає, навіщо живе, і яке у неї призначення на цій землі. іноді це дуже важливо.

я не є винятком з цього правила, і я теж мрію. іноді буває так, що я починаю замислюватися про свої мрії, малювати картини власного успіху в своєму розумі. деколи трапляється так, що це займає надто багато часу, тому що я вже відчуваю, що замріявся і що пора нарешті займатися більш важливими справами на шляху досягнення та реалізації мрії. варто відзначити, що нічого поганого в тому, що я мрію, насправді немає. я переконаний, що коли людина мріє, уявляє собі образи свого майбутнього успіху, вона насправді наближає цей успіх до себе, робить його більш вірогідним і досяжним. саме з цієї причини я настільки активно мрію.

звичайно, я чудово розумію, що мрії не збудуться самі по собі, необхідно робити щось на шляху до того, щоб вони збулися. але я знаю, що потрібно для цього робити. перш за все, треба не тільки мріяти, але і багато працювати. праця – це основа людського життя, завдяки праці людина істотно відрізняється від тварин, інших істот і тому подібного. саме праця прикрашає людину, а не сам факт мрії. праця є прямим шляхом до того, щоб мрія збулася і стала реальністю, а тому, якщо ви мрієте і тільки, знайте, що без праці мріям вашим ніколи не реалізуватися.

Пропоную скласти такі речення із дієсловами майбутнього часу:  

1.        незабаром осінь розмалює все навкруги у свої улюблені кольори.

2.      «намалюєш мені коника? » - спитала мене маленька дівчинка.

3.      сьогодні вчителька буде розповідати на уроці про словотвір.

4.      я стану вчителем, як виросту.

5.      прийде зима і діти бігатимуть по вулицях з санчатами.

6.      якщо не пташкам, вони будуть голодувати.

7.      прийде ніч і стане тихо.

8.      розтануть сніги та заквітне все навколо.

9.      діти радітимуть першому снігу більше за інших людей.

10.  кажуть, що нові телефони незабаром виготовлятимуть із надміцного пластику. 

Аромат львова після кількагодинної прогулянки вулицями львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. сюди приїжджають не просто подивитися, а духовно наснажитися. не один колишній львів’янин, нині мешканець києва, а чи москви, чи нью-йорка, сподівається знову наситити своє серце флюї львова, відчути солодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. у ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світобудови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки, — кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка. різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним виверженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назовні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься львовом, і застигла в дивовижних архітектурних формах. тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно. невеликий архітектурний комплекс вірменського катедрального собору є питомим фрагментом львова, без якого той не був би самим собою. мікросвітові собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися тільки тут. заснований 1356 р. , він став і культовим осередком численної вірменської громади й одним із культурних центрів львівського поспільства. щоразу, крокуючи вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої петром красовським із лугано, лагідно проникає в твою свідомість. відгороджене ґратками подвір’я вірменського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншому вимірі простору і часу. і ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі картини минулого. і це казково! а якщо спроби споглядання візій виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю михайла боярського «д’артаньян і три мушкетери» , у якій відбувається дуель гасконця з атосом, портосом і арамісом. місцем зйомки її й стало це подвір’я. тут же — надгробки з епітафіями 600-річної давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні. вулиця вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. лаконічна й виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою xvi ст. , яке на вірменській «випинається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. навіть хронос, котрий є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з найцікавіших кам’яниць львова — ампірний будинок «пори року» , ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. навіть зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам’яницю, своїми дванадцятьма сузірними знаками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці вірменської. приваблюють рельєфи роботи гартмана вітвера на сусідній кам’яниці № 21, на яких прадавні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати людський поступ через народження нових поколінь. поколінь, яким хоч і накреслено передавати одне одному естафету конкретної миті — «тепер і тут» , а все ж таки судилося колись оволодіти часом завдяки подоланню