Відмінювання числівників : 432 , 745 , 374 , 3774 н. р. д. зн. о. м.

н. чотириста тридцять два                                 сімсот сорок п"ять

р. чотирьохсот тридцятьох двох                       семисот сорока п"яти

д. чотирьомстам тридцяти двом                     семистам сорока п"ятьом

зн. чотириста  тридцять два                               сімсот сорок п"ять

(чотирьохсот тридцятьох двох)                         (  семисот сорока п"яти)

о. чотирмастами тридцятью двома               сімомастами сорока п"ятьма

м.(на) чотирьохстах тридцятьох двох             (на) сімохстах сорока п"ятьох

 

н.   триста сімдесят чотири                             три тисячі сімсот сімдесят чотири 

р.   трьохсот сімдесяти чотирьох                   трьох тисяч сімсот сімдесяти чотирьох 

д. трьомстам сімдесяти чотирьом             трьом тисячам семистам сімдесяти чотирьом 

зн.  триста сімдесят чотири                           три тисячі сімсот сімдесят чотири 

(трьохсот сімдесяти чотирьох )                   (трьох тисяч сімсот сімдесяти чотирьох  )

о. трьомастами сімдесятью чотирьма     трьома тисячами сімдесятью чотирма

м.(на)трьохстах семидесятьох чотирьох   (на) трьох тисячах семидесятистах сімдесяти                                  

                                                                              чотирьох  ⓐ

Образ Олеся

Олесь сором’язливий хлопчик, що навчається у сільській школі. Ось як описав його зовнішність автор: «Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».

Характеристика Олеся

 

Хлопчика Олеся характеризують такі людські риси:

добрий

людяний

гуманний

лагідний

співчутливий, небайдужий

уважний та пильний до природи, вміє бачити красу навколо себе

сором’язливий

розумний

допитливий (цікавиться усіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи)

смирний

слухняний по відношенню до матері

з повагою та бережливістю ставиться до природи

дбайливий

старанний

відмінно навчається у школі (до випадку з малюванням дятела замість горщика)

рішучий, впертий (вміє відстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти)

щирий

щедрий

незлопам’ятний (з легкістю забув образу на Федька Тойкала, який його вдарив за, нібито, зраду)

вдячний

здатний стати справжнім, вірним другом, але поки що не знайшов собі приятеля серед однолітків, адже вони, так само як і дорослі, вважають його диваком

Аналіз твору «Дивак»

Чому Олеся називають диваком?

Передусім, через його незвичне, безмірне захоплення природою. Хлопчика захоплює краса рідного краю. Він з такою всепоглинаючою любов’ю ставиться до природи, що йому навіть шкода псувати лід, яким покрилася річка. Ось витяг з його діалогу з іншими школярами:

— Ей, Олесю! – кличуть з гурту. – Гайда з нами подушки гнуть!

— Навіщо лід псуєте? – у відповідь Олесь. – Він ще молодий.

Чим зацікавив мене Олесь з оповідання «Дивак»?

Своєю поведінкою Олесь мене не зацікавив, а навіть вразив. Хлопчик дуже трепетно і зворушливо ставиться до природи. Можна сказати, він сприймає її як живу істоту. Ось приклади епізодів, що траплялися з Олесем та дозволяють зробити висновок про нього як особистість:

не забрав у дятла шишки

допоміг сосні не впасти, бо нагріб снігу під окоренок

намагався перешкодити хижій щуці з’їсти пліточку та жалкував, що це не вдалося

переймався, що коням буде важко везти багато сіна

прохав діда Прокопа не хльоскати, тобто не бити, батогом коней.

У чому головна думка твору Григора Тютюнника?

Автор поставив за мету через образ маленького хлопчика Олеся показати ставлення до природи з ніжністю та любов’ю. Оповідання навчає підростаюче покоління бути помічати мальовничу красу рідного краю, а головне — охороняти скарби природи.

У творі зображено різне ставлення людини до природи, адже хлопчику Олесеві протиставлений образ його діда Прокопа, який споживацьки ставиться до природи. Це і є відображенням боротьби добра і зла в оповіданні: з одного боку, духовна краса особистості й єдність людини та природи (через образ Олеся), з іншого — користолюбство, черствість і жорстокість (через образ діда Прокопа).

На мою думку, саме такі люди, як Олесь, врятують світ, адже вони мудрі, небайдужі до чужого горя та чутливі до навколишнього світу.

родина дуже важлива у житті кожної людини. це найближчі, найрідніші люди, яких ми дуже любимо, які дарять нам тепло та у складних ситуаціях. це й рідна домівка, затишна та безпечна. родина – це твій маленький світ, в якому все зрозуміле, дороге.

родина – основа нашого суспільства. колись наші батьки закохалися та вирішили одружитися. потім у їхній родині з’явилися діти. а через кілька років ми самі станемо дорослими та захочемо створити свою сім’ю.

справжня родина – це більше, ніж просто бути родичами. це особливе ставлення одне до одного. це любов, взаємоповага, . це коли кожна людина унікальна та незамінна, як і те, що вона привносить у сім’ю. це бабусині казки та смачні піроги, це мамина турбота, батькова . родина – це коли навіть твоя тваринка — її повноцінний член.

нажаль, родини бувають різними, як і стосунки в них. наприклад, хтось постійно свариться одне з одним, а трапляється, навіть можуть побитися. а інколи зовсім навпаки – всі в родині ніби зовсім байдужі одне до одного, не цікавляться ні справами, ні інтересами, ні проблемами, не знають, хто чим живе. є багато анекдотів про це. наприклад, про те, як батько забирає з дитсадку чужу дитину. мені здається, в усіх таких історіях є доля сумної правди.

кожен мріє про щасливу родину. але це залежить від нас, від того, наскільки ми готові вкладати свої зусилля у неї. бо це особисті стосунки між людьми різних поколінь, поглядів та переконань, які змушені постійно вирішувати побутові питання разом. звичайно, бувають і конфлікти, і суперечки. але я вважаю, найголовніше – це поважати одне одного. головна помилка людей у родинних стосунках, на мій погляд, це те, що вони починають сприймати одне одного як належне. вони перестають боятися образити, зробити боляче. от з чужими ми завжди ввічливі, а вдома можна нагримати на будь-кого, бо це ж твоє!

рідні люди – це подарунок долі, який ми маємо цінувати. а родина – наш надійний притулок у великому, не завжди дружньому світі. і кожен з нас обов’язково має вносити свій вклад у щастя своєї родини.

  если что подгони под свои стандарты что бы было лучше