тільки поглянь а наш чарівний світ. на його роскішні рослини, гарні тварини. навіть взяти звичайний дуб він магутній та великий. треба цінити рідну природу бо іншої такої не буде. ці тварини та рослини одне ціле бо якщо не булоб рослин тоді не булоб тварин. ціни рідну природу і цинитимуть тебе.
ПРИСУДОК (підкреслюється при розборі двома рисками) — указує, що говориться про підмет. Відповідає на питання: що робить? що зробить? що робив? що зробив? який є підмет?
Приклад:
Їжачок під час небезпеки згортається в клубочок.
Їжачок (що робить?) згортається — це присудок.
Зверни увагу!
Питання між головними членами речення можна ставити від підмета до присудка і навпаки — від присудка до підмета:
їжачок (що робить?) згортається;
згортається (хто?) їжачок.
Підмет і присудок називають грама
Объяснение:
Ich mag es wirklich, in meiner Schule zu studieren, weil sie schön ist und erfahrene Pädagogen darin arbeiten. Jeder Tag, der in den Schulmauern verbracht wird, ist schnell und einfach.
Täglich früh morgens aufstehe, laufe ich eifrig in die Schule, wo um acht Uhr unser Unterricht beginnt. Aber bevor der Anruf für den Unterricht klingelt, schaltet unsere Anna Petrowna bewegliche Musik ein und lädt, was uns eine Ladung Lebendigkeit für den kommenden Tag gibt.
Wir haben verschiedene Lektionen, und jeder auf seine eigene Weise interessant. Besonders mag ich es, wenn es Sportunterricht gibt, die normalerweise nach einem anstrengenden Mathe-oder Russischunterricht stattfinden. Hier sind wir völlig entspannt und mit großer Freude springen, laufen und spielen mobile Spiele. Und wenn noch an diesem Tag ein Zirkel im Basketball-Training stattfindet, dann ist unsere Freude nicht begrenzt.
Zwischen den Klassen mag ich besonders, wie unsere Veränderungen verlaufen, denn auf ihnen lernen wir die Tanzbewegungen der Völker der Welt. Zu uns kommen die Leiter aus den höheren Klassen und zeigen die einzelnen Momente zur Musik. Also, ich habe erfahren, wie tatarische, russische und ukrainische Volkstänze durchführen. Und ich möchte auch in Zukunft einen choreographischen Kreis besuchen, um professionell zu tanzen, aber schon auf der großen Bühne.
Nachdem unsere Lektionen beendet sind, kommt eine dynamische Pause, die etwa eine Stunde dauert. Die ganze Zeit des Jahres verbringen wir mit unserem Lehrer auf der Straße, Fußball spielen und verschiedene Bewegungsspiele. Und wenn das warme und sonnige Wetter im Herbst ist, besuchen wir den nahe gelegenen Park, wo wir improvisiertes Material für die Durchführung von Kunsthandwerk sammeln.
Nach frischer Luft gehen wir normalerweise zum Mittagessen in den Speisesaal, wo wir fast alles mit viel Appetit essen. Unsere Köche kochen immer sehr lecker, wofür sie nicht nur die Schüler, sondern auch die Lehrer dankbar sind. Dann kommt die Gruppe des verlängerten Tages, wo wir unter der Aufsicht unseres Lehrers Hausaufgaben vorbereiten. Normalerweise mache ich alles auf einem Entwurf, damit ich dann zu Hause alles ordentlich umschreiben kann. Darüber hinaus beginnen bei uns die Kreise zu handeln
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Написати твір мініатюру "чарівний світ рідной природи"
природа… шовковиста травиця манить побродити босими ногами. ніжне і ласкаве сонечко так і кличе нас засмагнути. джерельна прозора вода тихоплинної річки приваблює своєю прохолодою. як же радісно і приємно відчуваєш себе на лоні природи. не знайти слів, щоб висловити своє захоплення красою рідного краю, не збагнути мудрості матінки-землі, яка наділяє нас не тільки матеріальними, а й духовними дарами. вона ділиться з нами своїми таємницями, загадками, облагороджує душу.
скількох митців слова, пензля, музики надихнула природа на створення шедеврів! скільком подарувала в віру у власні сили, розум, талант, повернула до роботи і життя, врятувала від розчарування. ліричний герой новели м. коцюбинського «intermezzo», втомлений постійним «мушу», «треба», зневіряється в собі, тікає від життєвих проблем, людей на лоно природи. ось він сідає на полі, заплющує очі і слухає жайворонків: «вони сіють пісню на дрібне сито і засівають поля». тут усього багато: неба, сонця, веселої зелені. краса і гармонія поля відроджують у душі героя потребу в спілкуванні з людиною, прагнення зарадити її горю, тому він і повертається знову до людей.
природа-чарівниця створила мавок і лісовиків, щезників і перелесників, польових русалок, чугайстрів… малому івану палійчуку з повісті м. коцюбинського «тіні забутих предків» вчувається дивна мелодія: то щезник грає на флоярі. світ для нього, «як казка, повна чудес». підрісши, він і сам намагається передати ті мелодії, які звучать у природі на флоярі. його кохана марічка співала. що б вона не бачила в природі, що б не чула — все потім виливалося в легку й просту пісню. природа з її дивами дала своїм дітям хист розуміння навколишньої краси.
будь-якої пори року, в негоду і сонячний день ми не перестаємо милуватися красою землі. й коли з-під снігу пробиваються гарні первоцвіти, ніжно-зелена трава, розпускаються бруньки на деревах. чудове літо дарує нам теплі сонячні дні. а як приємно йти по осінньому парку, коли під ногами шелестить жовто-багряний килим. і хто не любить кинути оком на засніжені поля, ліси, будинки.
різні пори року, а ще різноманітніша природа нашого краю. з часів існування людства вона дарує нам безцінні дарунки: ми отримуємо таку необхідну для існування їжу, чисте повітря, навіть ліки. люди користуються цими дарами і навіть забувають дякувати природі за те, що мають. і вже вважають себе її господарем. природа любить своїх дітей, як мати, і прощає багато чого. та іноді не витримує такого неподобства і тоді насилає повені, засухи, землетруси і цунамі. але це тільки наслідки бездумного втручання людства в природні володіння матері-землі. « люди старого дуба», використовують живе дерево на тин — і лісовик відвертається від них: мре худоба, хату обсі злидні. так описала втручання в природу леся українка в драмі-феєрії «лісова пісня».
споконвіку вважалося за обов’язок кожного: посадити дерево, виростити сина, збудувати дім. тож кожному з нас треба посадити дерево, доглянути клумбу, прибрати за собою місце відпочинку, подбати про красу і природу — тоді тільки ми зможемо називатися людьми і дітьми матінки-природи.