(твір )борімося за чистоту нашого міста !

приклад речень, які можна використати: я дуже люблю своє місто, для мене воно найкраще, у ньому все для мене рідне, кожне дерево, кожна травинка, кожен камінчик. скільки любові вкладено до всього навколо. хочеться, щоб воно просто сяяло від чистоти, але на жаль, є люди яким байдуже, що їх уточує. вони з легкістю можуть викинути обгортку, бляшанку, папірець в непридназначеному для цього місці. хочеться, щоб люди з більшлю повагою ставилися до нашого міста.

Вчерте города расположен редкий по своей красоте заповедник - остров хортица, национальная гордость украины.  проспект ленина — гордость запорожья, ему о нашем городе знает весь мир. это самый длинный проспект европы, он тянется от железнодорожного вокзала «запорожье-1» до площади ленина, его длина — 12,8 километра.  700-летний дуб-патриарх - знаменитый символ нашего края на верхней хортице, уникальный памятник природы, находящийся на территории современного города.  гости города непременно в восторге от конного театра «запорожские казаки», который расположился на легендарном острове хортица. кони, колоритные наездники в казацком строю, игры, песни, танцы – это незабываемое зрелище. 

Українці завжди були дуже гостинними. навіть якщо в хаті не було багато смачної їжі, гостя завжди намагалися гарно пригостити, а якщо вже було запізно, залишали переночувати. взагалі, гостю пропонувалося все найкраще, що було в домі. і так було завжди, бо так повелося з давніх давен. а чи змінилося відношення до гостей тепер, у двадцять першому сторіччі? як на мене, не дуже. звісно, я можу судити тільки з власного досвіду та по расказам друзів та знайомих, але все ж таки я можу стверджувати, що українці як були гостинною нацією, так нею і залишилися. інша справа, що тепер заздалегідь дзвонять перед тим, як прийти у гості, бо людей може не бути вдома. попередити про свій видит - це питання етикету, і таке правило аж ніяк не робить людей менш гостинними.  як і раніше, нинішнє покоління українців любить як ходити у гості, так і приймати гостей. як і раніше, ми намагаємося зробити так, щоб гість почував себе як удома. як і раніше, добре пригостити та розважити гостя - обов'язково. як і раніше, господарі потурбуються про те, щоб гість добрався додому без перешкод або взагалі переночував у них та поїхав додому вранці. тому я вважаю, що гостинність як була, так і залишається характерною рисою нашого українського народу.