Доберы и запешы килька народных прыкме, у якых ужываються прысливныкы з ризным ступенем выяву ознакы дии, напрыклад: тепло-теплие.

якщо у день тепло, а до вечора стане тепліше - літо переспорило зиму, а якщо у день холодно, а до вечора стане холодніше, то зима.

 

ранній сніг - на ранню й теплу весну, якщо сніг сухий - літо буде погоже, чим сухіший і тепліший початок жовтня, тим пізніше настане зима

 

  телебачення  – звичне для нас слово. от про що пересічна людина одразу ж згадує, коли чує його? для кожного, звісно ж, свої асоціації. та існує більшість. ось для них телебачення – це розвага і трата вільного часу. навіть не засіб отримання інформації. але саме для цього телепростір і був створений. усім відомо, що слово – це зброя. її найчастіше використовують представники змі. тепер варто задуматися – а чи правильно журналісти сучасних телеканалів користуються своєю «зброєю»? як на мене, то зовсім не так. лише взяти до уваги той факт, що значна частина,    ба більше, близько 90 відсотків інформації, що у новинах – негатив. це новини про катастрофи, різноманітні кризи, вбивства, аварії і т.п. людей просто залякують. після цього соціум не може бути цілком психічно здоровим,на жаль. це стосується й дитячих програм. більшість із них нічого доброго не розвивають у дітях і навпаки, притуплюють їхні таланти.

      «стільки цікавого по телевізору – жити нема коли! »    андрій вансович

  телебачення,до якого ми звикли надто просте. це частина нас самих, попри те, цікаве воно нам чи ні. з року в рік українці все більше й більше зловживають переглядом популярних телеканалів. так, мова йде саме про найбільш популярні, тому що, на превелику прикрість, саме вони несуть нездорову атмосферу до громадян. це розважальні телепередачі, в яких освітлюється вся тупість сучасного життя. також, це музичні передачі, де чути неякісну поп-музику. на усіх телестанціях видно або обличчя так званих «зірок», або ж наших політиків. «четверта влада» зловживає своїми вміннями та можливостями впливу на людей. не направляє у потрібне русло. наше сучасне телебачення вчиться у західних сусідів. саме тому транслюються низькоякісні серіали та політичні заангажовані передачі.

      «телевізійний образ слабкіший, ніж у кіно, і тому вимагає посилення його словом.» зенон дмитровський

      звісно ж, що існує на українському телеетері й якісні програми. переважна більшість з них – це авторські проекти, що порушують суспільно вагомі теми. актуальність подібних телепередач не зникає роками і завжди знаходиться свій глядач.

      телебачення -  це досягнення світової науки. воно надало людям змогу знати і бачити все і всюди. людина звикла перед телевізором відпочивати, хоча повинна була б вибирати вартісне для себе.

        «телебачення  – це грань між інформацією і мистецтвом.»  тетяна .

      цю межу треба добре бачити і намагатись не переступати через неї. ідеальна формула корисного перегляду тб – саме серединка, де керують слова та мистецтво. це насамперед залежить від того, хто подає матеріал і як він це робить. але також залежить від глядача, що повинен не лише обирати, але й аналізувати та поглинати лише необхідне.

      після висвітлення сучасного телебачення майже зі всіх сторін, розумію – змінювати його у кращу сторону варто. в майбутньому я теж не проти взяти у цьому участь. теорії достатньо, та й практичні навики можна здобути, якщо дуже захотіти.

      тож, на останок, глядачеві обирати – дивитись йому «телебачення, що втратило совість», або ж те, що створює реальність.

життя — це нескінченний циклічний процес, ужиття було, є і буде. але деякі люди асоціюють це слово із словом "існування". з одного боку, це доцільно, а з іншого — ні! є навіть такий філософський вираз: "треба жити, а не існувати! " саме слово "існування" у більшості людей асоціюється із чимось штучним, неживим. наприклад, існувати може пристрій, будівля тощо. а "життя" тяжіє більше до істот, щось таке чисте і красиве, багатогранне, неповторне. ми будемо розглядати сенс людського життя. хтось сказав, що треба прожити своє життя так, щоб потім не було страшенно боляче! я думаю, що з цими словами можна погодитися, тому що ними можна дуже коротко і лаконічно охарактеризувати сенс людського життя. сенс життя полягає у насназі до життя, у натхненні на добрі вчинки. наприклад, натхненням до життя можуть бути результати праці у будь-яких сферах діяльності людини: для вчителя — це відмінне засвоєння навчального матеріалу учнями; для лікаря — одужуючі пацієнти, яким він прописав ліки; для кондитера — подяка від споживачів його продукції та, звичайно, премія від керівництва тощо. але буває й так, що власна праця не приносить задоволення, навіть починає дратувати, стає тягарем на все життя. людина може працювати все своє життя адвокатом, але захоплюватись живописом і весь час казати собі: "ось мої картини високо оцінять спеціалісти, я поїду за кордон і назавжди покину свою юридичну діяльність! " але так буває дуже рідко. коли мрії не стають реальністю, коли друзі відвертаються від тебе, не підтримують тебе у твоїх спробах кардинально змінити життя, то воно втрачає сенс і навіть може призвести до трагічного кінця.

тому треба думати вже зараз, чи є сенс у нашому житті, чи правильний ми обрали собі шлях? чи цією дорогою треба іти далі?