Есе. ні - найбільший виклик сьогодення.

ответ:

завдання літературної та мовної освіти в школі – це цілий навчально-виховний комплекс, у якому на першому місці стоїть виховання людини. функції художнього слова – збудження найкращих почуттів читача, розвиток емоцій та розумових здібностей – пам’яті, уваги, мислення, мовлення тощо. і, за висловом б. степанишина, головне – не сума, не повнота знань, а розвинуті на її матеріалі, її засобами здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати, узагальнювати і, зрештою, усі ці вміння застосовувати повсякденно протягом усього життя [5].

і найпотужніше цю навчально-виховну функцію, на нашу думку, виконує учнівський твір, бо спонукає учнів до самостійності думки, критичного мислення, стимулює розвиток розумових здібностей школярів та формує в них необхідні вміння та навички.

не секрет, що не всі учні в школі люблять та й, власне, можуть писати твори. але реалії сучасного життя вимагають від людини вміння швидко пристосовуватися, постійно поповнювати свою базу знань, розвивати інтелект, грамотно висловлювати свої думки, аргументувати їх. а без розвитку творчих здібностей це зробити складно. тому, на нашу думку, учитель має використовувати форми роботи на уроці, які заохотять учнів до написання власних висловлювань. прикладом такого виду творчого завдання може бути написання есе.

есе (фр. assai — спроба, начерк) – жанр художньо-публіцистичної, науково-популяризаторської творчості, характерний вільним, не обов’язково вичерпним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми. появу есе в європейських літературах пов’язують з ім’ям м. монтеня, який у своїх «дослідах» так визначив їхню специфічність: «я вільно думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. висловлюю її задля того, щоб дати поняття про мої переконання»[ 6, с.162].

визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція. як правило, есе виражає нове, суб'єктивне слово про щось. стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику.  

объяснение:

Відомий філософ доби відродження сказав: «рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе». у xvii столітті, коли європейські митці та науковці почали активно вивчати історичну спадщину своїх народів задля доведення самобутності й оригінальності культури кожного з них, ці слова стали символічними. сьогодні, у столітті xxi, вони надзвичайно актуальні для українців, бо, напевно, небагато у світі націй, які так погано знають свою історію. ця проблема виникла не на сучасному етапі. відтоді, як україна опинилася під владою польщі, литви, угорщини, росії, її історія почала замовчуватися, а очевидні факти ідеологічно перекручувалися. такі процеси тривали багато століть, і лише нині, у незалежній країні, стало очевидним, що незнання національної історії - справжня трагедія українського народу, який досі не визначив свого місця серед інших народів світу, не усвідомив своєї значущості. питання необхідності вивчення українцями вітчизняної історії піднімалося багатьма культурними діячами нашої країни. уперше це зробили поети-романтики, збирачі фольклору, етнографи, фольклористи. усі вони наголошували на тому, що знання історії - це духовна сила кожного громадянина, яка, за висловом м. максимовича, здатна вивести людину із «тьми на світ божий». лише маючи таку силу, український народ зможе протистояти поневоленню й відстоювати своє право на незалежність.

  я хотіла б звернути вашу увагу на те, що кожна людина вже від народження тісно пов’язана з природою. тому бережімо її.

    спробую переконати чому природу треба берегти. по-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. тоді усі могли би бути здоровими. по – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. вода та сонце нехай гартує наш організм. по – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. нехай посадить кожен хоча б одне деревце. по – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. нехай панує краса і спокій. по – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай. ще багато можна було б сказати про довкілля, часткою котрого ми є самі. 

    ось чому бережімо природу.