Уменя : усно складіть казкове оповідання про ваше улюблене дерево(кущ квіткудо тексту оповідання введіть опис рослини рослину в оповіданні "оживіть", щоб вона діяла, говорила, спілкувалася з іншими рослинами і людьми. використайтекілька речень прямо мовою желательно на укаинском !

тихий весняний ранок . ліс прокидається від солодкого сну , кульбаба розкривається від , лише одного теплого промінчика сонця , проліски- вкривають лісові галявини блакитним килимом , ось   нарешті настав час   відступити від сну і білосніжному   ландишу , прокинувшись він погланув   на своїх квітучих друзів , які вже давно вмивалися росою та ніжилися на сонечку .   пізно прокинувся -подумав він і пішов прогулятися галявинами рідного лісу   . - доброго дня , пролісочки та ромашки ! як спалося ? - озвався ландиш , до лісових жителів . - здраствуй , не погано , ніч була тепла , зірки яскраві то все добре було . дорогою він зустрічав не тільки квіточки , а й кущі шипшини , малини , величного дуба , тонку березу   та стрімку річечку майницю над якою красувалася плакуча іва - вона спустила свої пасма так низько , що вони майже доторкалися блакитної водиці , яка неслася стрімко донизу . була в нього маленька мрія , дізнатися як з"явився перший білий ландиш на цій планеті ? нажаль, ніхто з рослин не знав цього і він вирішив піти до тисячолітнього дуба на якому жила стара   як цей світ,сова . прийшовши на галявану всипану фіалковим цвітом   , він нарешті побачив дуба   і сову вічно сидячу на найпишнішій гілці , яка так старанно ховала її від сонячного світла . - доброго дня , совушко - крикнув ландиш , -доброго , дитя ! що тебе занесло так далеко ? - совушко , я б хотів поцікавитися у тебе , як з"явилася перша , така ж квітка як і я ? - о-о-о-о , синку , дай поміркую , можливо щось і . пройшов деякий час і ландиш вирішив запитати у мудрої птахині . -ну що пані сова , згадали ? - так любий ! зараз я росповім тобі , що бачила моя матуся . - сова почала свою розповідь . - колись , дуже давно , ще коли навіть і мене в цьому лісі не було , а матуся бігала малесеньким пташеням , пробігала тут білосніжка за якою, як ти знаєш , йшов мисливиць . вона так швидко бігла , не оглядуючись , не зволікаючи , та так що втратила свое білісіньке намисто , яке подарував їй батько . намисто розлетілося по всій галявині але дівчина не помітила цього , лише на слідуйчий день , коли вона вийшла зі своєї схованки , помітила відсутність її дорогого серцю подарунка . білосніжка вирішила пройти стежкою , якою бігла до схованки . вона йшла , дивилася по всім   але намистин не знайшла та її око запримітило чудову галявину , усіпано білосніжними квітами , які пахнули батьковим коханням і від тоді дівчина кожного дня приходила на цю диво-галявину , милуватися ландишами , саме так вона вас і назвала ! ось , дорогеньки історія про твою появу . ландиш був зачараваний розповідью , подякував сові   та помчав на свою гаплявину . овитий любовью до свого роду , який з"явився з чарівних намистин , прекрасної дівчини !  

Кожна людина має свої риси характеру.мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш? " або "ким мрієш бути? ". у молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як карабас-барабас або бармалей. але то було усе несерйозно і необмірковано. згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. я посварився 3 усіма своїми друзями. спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. чомусь я тоді так думав. але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. батьки відразу відчули, що у мене неприємності. одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. з тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? мабуть, причина у мені. я дивився на батька і хотів бути таким, як він. мій батько - посадова особа. у нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. він знає так багато! на день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. а за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. з тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. а ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.

Колись дуже-дуже давно,восени,якщо я не помиляюсь, йшли надзвичайно сильні дощі. вродливі дівчата і хлопці бігали по лужах. одна дівчина дуже сильно заплямувала свою сукню,пригаючи через лужу,та ії однокласники почали сміятися з неї. "не насміхайтеся"-благала вона. ії однокласники ще не старіли,але вже були слабкими і злими у душі. нарешті,колись може вони й зрозуміють,що треба бути добрішими. час же не повертається назад. вони будуть пам'ятати,як вони голосно-приголосно насміхалися з дівчат. немає нічого краще за добро. треба менше робити зла. тоді і небо над головою стане ясніше. сонце буде світити ясно-ясно. і життя стане щасливішим.