Как выглядит куст калины весной и осенью

калина-це великий,гарний кущ. зацвітає вона білим та ніжним цвітом,влітку.

                                                 

калина-мов молода дівчина,що вділа червону хустинку. соковиті кетяги калини дуже схожі на намисто,яке вкрито  краплинами ранкової роси,вони милують наше око. її ягідки мають терпкий смак,але лікувальний.про красу калини написано багато творів.

  калина-символ україни.

весной куст калины покрывается густым зелеными листьями. после этого на нем зацветают беленькие цветочки. калина будто одягае белый венок.осенью куст калины краснеет своими созрело . гроздья калины, как бусинки, украшают куст. листья начинают желтеть и опадать, а красные ягодки крепко держатся на кусты.ето  небольшой , но пышный куст. он любит расти на влажных местах, в лугу,в лесу, возле хати.калина весной цветет душистым цветом , словно девушка в белой хустині.восени и зимой на ней висят тяжелые гроздья сочных ягодок. они полыхают , словно ліхтарики.з давних времен люди почитают калину за ее красоту и лікавальні свойства.

 

,

сьогодні я буду розповідати про те яка у нас зима

нарешті, нарешті ми дочекалися зими. тепер можна кататися на санчатах ,ковзанах, ліпити снігових баб. а також святкувати миколая, новий рік, різдво. і також будемо носити вечерю до родичів. піде перший сніг і всі зловлять попутний вітер зими будуть бігати, веселитися і добре проводити час. у нас надворі недалеко є нора ведмідя і діти знову полізли туди щоб дізнатися чи справді він спить і якщо так то розбудити його. бабусі і матусі тим часом готують вечерю молодші діти з батьком прикрашають ялинку а дідусь тим часом розповідає свої історії. за вікном вже пішла завірюха така , що всі діти і дорослі забігли по хатам і сидять чекають свята. ось така у нас зима

Ти знаєш, що ти – людина?   ти знаєш про це, чи ні?   усмішка твоя – єдина.  мука твоя – єдина,  очі твої – одні.  що потрібно для того, щоб називатися людиною? одні скажуть – бути чесним і порядним, інші – мати багато грошей, треті й зовсім скажуть, що для цього нічого не потрібно, бо вони мають руки, ходять на ногах, а це вже й так людина, а з малої чи великої літери – яка різниця? але різниця є, і дуже велика, адже від тварин ми відрізняємося не тільки анатомічними ознаками, і навіть не розвиненим інтелектом, а й людяністю.  для того, щоб стати людиною з великої літери, треба бути справедливим, чесним і добрим. однак головне, на мій погляд, – це любов до ближнього. адже добре відомо: щоб до тебе ставилися так, як ти хотів би, треба так само ставитися й до інших. а це означає, що треба постійно пам’ятати: завжди поряд є люди, яким, можливо, потрібна і співчуття. може, саме від вас ці люди сподіваються отримати , можливо саме від вас вони потребують співчуття. тому десять разів подумайте, перш, ніж відвертатися від людини: ви теж бували чи коли-небудь опинитеся в ситуаціях, коли буде необхідна добра порада або просто ласкавий погляд.  може хтось спостерігав, як кішку, на яку на вулиці собаки, сміливо і дружно захищають інші кішки, проти суперника, набагато сильнішого за них, і не роздумуючи над цим. та якщо тварини захищають одна одну, то чому ж люди часто залишаються байдужими до нещасть інших, навіть до нещасть своїх близьких?   радує те, що це скоріше виключення, ніж правило. бо і в реальному житті, і в літературі є багато прикладів справжньої самопожертви заради щастя і свободи інших. це і славетні сини запорізького козацтва, і прогресивні діячі часів молодої радянської україни, і герої великої вітчизняної війни, і наші сучасники, які відстоюють право нашої країни рухатися шляхом незалежності та свободи, шляхом розвитку та європейської інтеграції.  не обов’язково шукати приклади людяності серед відомих історичних постатей, можна просто уважно озирнутися навколо, придивитися до своїх друзів і близьких, зазирнути у свою власну душу. саме так можна зрозуміти, що істинний безкорисливий подвиг в ім’я людей завжди поруч з нами.  отже, давайте навчимося один одного любити, поважати почуття, думки і прагнення інших людей, давайте за основу свого життя візьмемо правило жити не тільки за державними законами, а й за законами моралі та честі, тими складовими, які основу того, що робить нас людьми з великої літери.