Розповідь на тему найцікавіша професія.

найцікавішою професією є  міліціонер бо всі завжди його поважають. він творить всім добро, рятує дітей від хуліганів.є, літнім людям. получає велику зарплатню.і завжди є немічним.

Природа й людина у творі Е. Гуцала «Лось»

Людина і природа — нерозривне, людина є її часткою.

Є. Гуцало розповідає нам лише про короткий епізод із житія людей і природи. Але ця розповідь зворушує, викликає співчуття і водночас гнів, що люди можуть бути настільки жорстокими.

Автор знайомить нас із красенем, великим, сильним лосем. Він сповнений життєвих сил. Він чекає на прихід весни, коли все оживе і розквітне.

Лось жив у заповіднику, людей не боявся, хоча раніше жив у тайзі і був диким. Але час минав і тепер він звик до людей. Далі ми дізнаємось, що потра­пивши у річку навесні, коли було ще багато криги, лось почав тонути. Як він не боровся, але ні річка, ні міцна крига його не відпускали. На до тварині прийшли два маленькі хлопчики. Ризикуючи своїм життям, вони прорубали товсту кригу і лось вибрався на берег. Маленькі хлопці зачаровано дивились на цього велетня.

Але врятований дітьми звір загинув від руки дорослої людини, яку цікавили пише великі роги лося. Чи не жорстоко це?

На мою думку, автор усім серцем намагався сказати, застерегти нас від таких фатальних помилок перед беззахисними тваринами. їх треба любити, берегти гати за їхнім життям, а не бездумно вбивати.

Якщо людина почне цінувати те, що дає природа, вона стане іншою: чистішою, співчутливішою, добрішою. І таких конфліктів між людиною та природою вже не буде.

Нажми, чтобы рассказать другим, насколько ответ полезен

4,0

35 оценок Отметить нарушение

Dania225Середнячок

Е. Гуцало родился в одном из сел на Виннитчине в семье учителей. Закончил Нежинский педагогический институт имени Н. В. Гоголя. Работал журналистом в разных редакциях, в издательстве «Советский писатель». Прозаик, поэт, киносценарист. Автор нескольких поэтических книг, многих сборников рассказов, повестей, романов («Люди среди людей», «Яблоки из осеннего сада», «Искупанная в любистке», «Мертвая зона», «Родственный костер», «Школьный хлеб», «Одолженный мужчина», «Парад планет» и др.). Много писал для детей («Пролетели кони», «В аистовом селе», «Сайора», «Дениска», «Желтый гостинец» и др.). Лауреат премии имени Ю. Яновского и Государственной премии имени Т. Г. Шевченко. Его произведения переведены на многие языки мира и известны далеко за пределами Украины. Большое счастье для человека - пользоваться благами природы, наслаждаться ее красотой. Казалось бы, жизнь везде прекрасна. Но, откуда же тогда берется жестокость, бездушность, подлость?

Охранять леса, рощи, сады - зеленое богатство нашей страны заклинает нас известный украинский писатель Евгений Гуцало. Много произведений он посвятил природе. Его рассказ «Лось», натолкнул меня на раздумья о добре и зле. У лося много врагов: медведь, рысь, волк, а иногда и человек. Таким человеком в рассказе изображен дядя Шпичак. Авторское осуждение жестокости Шпичака ощутимо в его портретной характеристике: «кругленькое, как окурок, лицо», в поведении. Дети лося, а он насмехался над ними. Дети переживали, боялись пропустить миг, «когда лось шевельнется», а «Шпичак обошел вокруг зверя и носком ткнул его лося, мальчики руководствовались благородными чувствами, желанием несчастному животному, а Шпичак, глухой и равнодушный ко всему прекрасному, стремился только к наживе. На мой взгляд, ребята совершили героический поступок. Они хотя и маленькие, но смелые. Маленькие герои не побоялись рубить лед, не испугались угроз дяди, а «подались в заповедник, чтобы заявить охране». Шпичак же испугался, «его будто что-то типонуло», когда он понял, что придется отвечать за содеянное преступление. Я с презрением отношусь к этому браконьеру, этому бездушному человеку. Меня охватывает ужас, когда я читаю описание лося: «Голова лежала так, будто он прислушался к земле, или далеко еще весна, или скоро придет, а рога росли прямо на снегу, будто чудный кустик, который все-таки надеялся зазеленеть, укрывшись листвой». Итак, сохранение фауны и флоры родного края зависит от человека, его совести. Отношение человека к природе - это мерило человеческой морали. Настоящая любовь к родной земле должна быть не только созерцательной, а и активной, действующей, направленной на защиту и приумножение богатства родного края

Подробнее - на -

На мою думку, гідність людини полягає у її чесності, толерантності, внутрішній порядності та культурній поведінці. Це поняття тісно пов’язане з людяністю і відноситься до справжніх життєвих цінностей людини.

Я вважаю, що людей, абсолютно позбавлених гідності, не існує. Якщо вони і є, наприклад, особливо небезпечні злочинці в тюрмах, то їх не можна вважати людьми. Скоріш, це звірі в людській подобі.

Гідність притаманна тому, що має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Така людина є справжнім патріотом своєї держави, вірним сином чи дочкою, гарним батьком або матір’ю, братом чи сестрою у власній родині. Саме на таких чоловіках і жінках тримається світ. Завдяки їм правда перемагає брехню, а добро обеззброює зло.