Жили- були дві жаби. одна була весела, хоробра сильна , а друга ні те ні се: боязлива , слабка. але вони були подругами і жили в одній канаві. одного разу вийшли жаби на прогулянку. скачуть собі по лісовій дорозі і раптом бачать: як у несподіваній ситуації вчинять жаби- однаково чи по різному? завершити цю історію

і раптом бачать як злий щур відбирае у бідних маленких мишенят сир . 

                      людина народжується не для того, щоб щезнути безвісно для чого народжуються люди?   зрозуміло ж, що не для того, щоб щезнути безвісно. мені здається, що в кожної людини є певна місія в житті, яку вона може виконати, а може проігнорувати.     на світі є багато професій , за яких- можна іншим. наприклад лікар-хірург-  рятує хворих від смерті.  звісно приємно бачити біля хірургічного відділення родину, яка чекає свого батька(сестру, мати, брата, дядька тощо) з квітами, певно знаючи, що все буде добре. але ж якщо ти дуже старався зробити все можливе, щоб врятувати пацієнта від неминучого, але операція пройшла невдало і сім*я цієї людини проклинає тебе - жити після такого не хочеться.  або наприклад- вчитель. оберемки квітів під час здавання екзаменів, теж добре, але безсонні ночі в перевірянні купи зошитів- дуже не просто.     до чого я це все вела? висновок тут простий.не можна здаватись, а потрібно знайти свою мету, таким чином- гідно провести своє життя, не зважаючи ні на які проблеми!   адже лікар- не припиняє лікувати, а вчитель- не припиняє вчити.

"за що ? ! "- були  останні слова докії і вона має рацію,адже вона не заслуговує на таке відношення до себе, суспільство досить жорстоко відноситься до тих,хто хоч чим-небудь відрізняється від інших.у данному разі докія була майже такою як і усі, тільки більш закритою та засмученою постійними побоями та жорстоким відношенням до себе.яскравий приклад людини, вихованої суспільством - докія, така як і чіпка, з "хіба ревуть воли ,як ясла повні? ".важко навіть поставити себе хоч на хвилину на місце докії.здавалося,почалось нове життя,все налагоджується,вона знайшла сенс свого життя і більше не помічає насмішок та побоїв.на жаль, і тут не судилося їй стати щасливою,зрада коханого вбила її ,вбила морально.звісно,вона була закритою ,жорстокою,але потім вона вона відкрила своє серце для єдиного і   неповторного але й тут  потерпіла невдачу.спочатку втрата матері потім зрублена калина а згодом і зрада коханого - усе це виховало в ній жорстокість і несприйнятність світу як способу самовираження.тому,на мою думку, не нам судити її поведінку.адже суспільство виховало таке дитя-дитя жорстокості й ненависті.