Загальне поняття про складнопідрядне речення.розділові знаки! дуже терміново

складнопідрядним    називається складне речення, частини якого нерівноправні за змістом і поєднані підрядними сполучниками чи сполучними словами.

у складнопідрядному реченні обов'язково є одна головна частина та одна або кілька підрядних.частина складнопідрядного речення, від якої ставимо питання, називається  головною, а частина, яка відповідає на поставлене питання, називається  підрядною.

розділові знаки

1. підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами

2. якщо підрядна частина стоїть після головної й з'єднується з нею складеним сполучником підрядності  тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, еміру того як, з тих пір як, після того як, перед тим як,  то кома ставиться, або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз.

3. якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть на першому місці (перед головною), то сполучник комою не розділяється

4. якщо підрядна частина з'єднується з головною складеними сполучниками в той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тимчасом як, то кома ставиться лише перед складеним сполучником

5. за збігу сполучних засобів у підрядних частинах (двох підрядних сполучників, підрядного сполучника і сполучного слова, сурядного й підрядного сполучника або сполучного слова) кома ставиться між ними тільки в тому випадку, коли, опускаючи другу підрядну частину, складне речення не потребує перебудови

6. між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки може ставитися крапка з комою

7. між частинами складнопідрядного речення може ставитися тире для сильнішого їх інтонаційного виділення

8. якщо підрядна з'ясувальна частина відноситься до слова в головній частині, яке потребує роз'яснення, перед нею ставиться двокрапка

9. якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, що говориться в попередній, то перед головною частиною ставиться кома й тире

кома не ставиться між частинами складнопідрядного речення, якщо:

а) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть сурядний сполучник

б) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть частка не

в) підрядна частина складається з одного сполучного слова

г) перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, зовсім

кома не ставиться в суцільних виразах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу

ответ:

головні та другорядні члени речення

головні члени речення — це підмет і присудок.

підмет  — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання  хто? що?   підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (на землю глянули тихі  зорі), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (лиш  боротись  — значить жить! .  «три»  у щоденнику виглядає не дуже симпатично).

присудок  — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання  що  робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?   присудок завжди пов’язаний із підметом. він найчастіше виражається дієсловом (ліс  дрімав  у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (вірний приятель — то найдорожчий  скарб).

другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.

додаток  — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (стали їсти  кашу. з’їли  все, що було  в буфеті).

означення  — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання  який? чий? котрий?   (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та  скільки?   (лише в непрямих відмінках). означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (кубло  змії,  русалчине  волосся писав на склі мороз-поет).

обставина  — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету, спосіб, умову) і відповідає на питання  де? коли? чому? з якою метою? як?   та ін. обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (уранці  (коли? )  йшли(як? )  бадьоро,  швидко,  легко: вітер дув  (як? )  збоку, а не  ).

 

ответ:

природа буває жива та нежива. жива природа - люди, тварини, рослини, гриби, бактерії, віруси. нежива природа — сонце, місяць, зорі, повітря, вода, гірські породи, ґрунт.

жива природа не може існувати без неживої. усім живим організмам потрібні сонце, повітря, вода. жива природа постійно впливає на неживу. так, зелені рослини насичують атмосферу киснем і очищують її від вуглекислого газу. рослини необхідні для життя тварин, а тварини, в свою чергу, впливають на життя рослин.

для чого потрібна природа і що вона дає людям? природа чарує своєю красою. поглянь довкола: ти побачиш пишні троянди, пухнасті кульбаби, тендітні дзвіночки. прислухайся: почуєш спів солов'я, кування зозулі, плескіт моря і шум лісу.

людина – теж творіння природи, але особлива, розумна істота, тому повинна дбайливо ставитись до природи, охороняти її, вивчати її закони.

людина – це єдина істота, яка перетворює світ природи й утворює свій особистий світ. світ людини – це світ предметів, створених її працею. саме людина активно перетворює і свідомо змінює природу нашої планети. але це втручання має бути продумане, з урахуванням законів розвитку природи, щоб не викликати загибелі рослин і тварин, забруднення води, повітря, обміління річок, зменшення лісових масивів і т. ін. людству необхідно завжди пам’ятати, що природа – наш спільний дім. і від того, як його оберігають, залежить здоров’я всіх його мешканців.

объяснение: