Как размножаются водросли? опишите половое размножение водрослей.

Половое размножение заключается в слиянии двух клеток (гамет), в результате чего образуется зигота, вырастающая в новую особь или зооспоры. 

Размножение водорослей — вегетативное, бесполое и половое. многие одноклеточные водоросли размножаются путём деления одной материнской клетки. деление начинается с ядра, а затем разделяются все части клетки: хроматофор, глазок, вакуоли, цитоплазма и пр. крупные водоросли размножаются вегетативно — частями слоевища или при специальных почек (сфацеляриевые). некоторые многоклеточные водоросли не имеют полового размножения, у большинства же образуются споры и гаметы либо в обычных клетках (зелёные водоросли, часть красных), либо в особых образованиях — спорангиях и гаметангиях (бурые водоросли); споры и гаметы бывают неподвижными (красные, конъюгаты) или подвижными — со жгутиками. у водорослей все формы полового процесса: изогамия, гетерогамия, оогамия и конъюгация (слияние протопластов двух вегетативных клеток). образующаяся в результате полового процесса зигота делится сразу или после периода покоя. одновременно в ней может происходить мейоз. у примитивных водорослей одна и та же особь даёт гаметы или споры в зависимости от внешних условий. у других водорослей функции бесполого и полового размножения выполняют разные особи (спорофиты и гаметофиты); они могут произрастать одновременно в одинаковых условиях (фурцелярия); одновременно, но в разных местообитаниях (бангиевые); в одних и тех же местообитаниях, но в разные сезоны. у ряда водорослей происходит строгое чередование гаметофита и спорофита, которое принято называть «чередованием поколений». при этом у высших водорослей зигота или прорастает на гаметофите, на нём же вырастает и спорофит (ламинариевые), а гаметофит отмирает, или спора, не отделяясь от спорофита, прорастает в гаметофит, который развивается на спорофите (фукусовые).

До похідних шкіри відносять волосся, нігті, залози шкіри. волосся бувають щетинистий (брови, вії, волосиста частина голови) і пушкова, розташовані на більшості ділянок шкірного покриву. у період статевого дозрівання починається посилений ріст волосся в пахвових западинах і на лобку, у чоловіків – на обличчі, кінцівках, грудях і животі. волосся мають стрижень, який виступає над шкірою, і корінь, розташований в товщі дерми. корінь волосини знаходиться у волосяний сумці. до волосяний сумці кореня прикріплюється м’яз, що піднімає волосся. у сумку кореня волоса відкривається сальна заліза. волосся живе від декількох місяців до 2 – 3 років. волосся складається з плоских рогових лусочок, що містять кератин і пігментні зерна. з віком кількість пігменту у волоссі зменшується, з’являються бульбашки повітря – волосся сивіє. нігті являють собою рогові пластинки, що лежать в нігтьових ложах. нігтьові пластинки утворені роговими лусочками, щільно прилеглими один до одного і містять кератин. з боків і зі сторін кореня нігті прикриті шкірними валиками. до залоз шкіри відносять потові, сальні та молочні залози. залози шкіри беруть участь у регуляції теплообміну, виділення деяких продуктів обміну. потові залози мають трубчасту форму. початкові відділи потових залоз згорнуті в клубочок. розташовані потові залози в глибоких відділах шкіри. особливо багаті потовими залозами шкіра долонь, підошов, пахвових ямок і пахової області. загальна кількість потових залоз досягає 2,5 млн. секрет цих залоз (піт) містить 98 % води і 2% органічних і неорганічних речовин (сечовину, сечову кислоту, деякі солі), які в якості продуктів обміну видаляються з організму через шкіру. при випаровуванні посилюється тепловіддача. температура тіла при цьому знижується.   сальні залози розташовуються на кордоні між сосочкові і сітчастим шарами дерми. на долонях і підошвах сальних залоз нет.протокі сальних залоз відкриваються у волосяні сумки. шкірне сало служить мастилом для епідермісу і волосся, оберігає їх від води, мікроорганізмів, пом’якшує шкіру. молочні залози за своїм походженням є зміненими потовими залозами. у чоловіків молочні залози залишаються недорозвиненими. у жінок інтенсивний розвиток молочних залоз відбувається з початком статевого дозрівання, що пов’язано з гормональною функцією статевих залоз – яєчників. у клімактеричному віці (періоді зниження статевої функції після 50 – 55 років) відбувається часткове в’янення залоз, залозиста тканина замінюється жировою. під час вагітності залозиста тканина розростається, залози збільшуються в розмірах, соски і соскові гуртки темніють. після закінчення періоду годування розміри молочних залоз зменшуються. молочні залози розташовані на передній грудній стінці на рівні ii – iv ребер. приблизно на середині залози мається сосок, на вершині якого знаходяться 10 – 15 точкових отворів, куди відкриваються вивідні протоки залози. навколо соска є пігментований навколо – кружок.. молочна залоза складається з 15 – 20 часткою, відокремлених один від одного прошарками сполучної тканини. частки являють собою трубчасто – альвеолярні залози, протоки яких відкриваються на вершині соска. кожна частка складається з залізистих часточок, розростаються під час вагітності та в період годування.

Корневой чехлик, деления, роста, всасывания и проведения.  растущая часть покрыта корневым чехликом, защищающим кончик корня от повреждений, и облегчает продвижение корня в почве во время роста. это небольшой конусовидный колпачок, длиной обычно около 0,2 мм, реже, у воздушных корней, до нескольких миллиметров, прикрывающий нежные клетки апикальной меристемы кончика корня и часть его зоны роста.  i. кореневий чохлик  – утворення, яке вкриває зону поділу, захищає її вiд механiчних впливiв i сприяє просуванню кореня вглиб субстрату. клiтини кореневого чохлика регулярно злущуються та замiнюються на новi.

ii. зона подiлу  – вкрита кореневим чохликом. ця дiлянка побудована з клiтин твiрної тканини, якi постiйно дiляться та забезпечують верхiвковий рiст кореня. довжина зони подiлу становить 1-3 мм.

iii. зона розтягування  побудована з клiтин, якi вже не дiляться, а набувають постiйної форми, розтягуються. таким чином корiнь росте в довжину. разом iз зоною подiлу утворює  зону росту.

iv. всисна зона  (зона всмоктування, зона кореневих волоскiв). на цiй дiлянцi клiтини покривної тканини (епiблеми) утворюють одноклiтиннi вирости – кореневi волоски. вони збiльшують поглинальну поверхню кореня та всмоктують воду з розчиненими в нiй мiнеральними речовинами. довжина цiєї зони становить близько 1,5-2см. кореневi волоски живуть в середньому 10-20 дiб, а потiм вiдмирають i злущуються. зона всмоктування постiйно перемiщується, адже корiнь росте i всi його дiлянки просуваються вглиб субстрату.

v. провiдна зона  (зона бiчних коренiв) – найдовша зона кореня. на цiй дiлянцi з’являються бiчнi коренi, якi закрiплюють рослину в грунтi. також у провiднiй зонi з’являються транспортна та механiчна тканини.