Фенотипические признаки фасоли на свету и в затенении

Сонце – це природне джерело світла й тепла. Його діаметр становить 1 392 000 км, це в 109 разів більше від діаметра Землі. Відстань від Сонця до Землі становить 150 мільйонів кілометрів. Завдяки такій великій відстані Сонце на небі ми бачимо як невеликий диск, оточений яскравою сяючою сонячною короною.

Світло Сонця досягає Землі за 8 хвилин. А від наступної найближчої до Землі, після Сонця, зорі світло долає космічний простір за 4 роки.

Сонце – це величезна зірка нашої Галактики. Як і всі зорі, Сонце – це розпечена куля, у складі якої найбільше газоподібних простих речовин – водню та гелію. Температура Сонця дуже висока. На його поверхні вона сягає 6000 °С. З наближенням до центру Сонця температура зростає і досягає 15 мільйонів градусів. Для порівняння: на Землі найбільш тугоплавкі речовини (наприклад, вольфрам, який використовують для ниток розжарювання електричних лампочок) плавляться при температурах від 3000 °С до 4000 °С. Через дуже високі температури на сонячній поверхні речовини не можуть існувати у твердому чи рідкому агрегатному стані.

Галілео Галілей, вивчаючи Сонце в телескоп, помітив на ньому плями. Вони переміщувались по сонячному дискові, їхні розміри змінювались. Учений припустив, що на Сонці відбувається активний рух речовин. Нині встановлено, що це дійсно рухаються розжарені гази, тому поверхня Сонця нагадує бурхливе море. А плями – це величезні ділянки Сонця, нагріті менше, ніж простір довкола них. Їх температура трохи нижча за 4500 °С, що всього на 1500 °С холодніше, ніж навколишній простір. А темними ці плями здаються за контрастом.

Я думаю що так...

Відповідь:

Однако титры рабочих растворов устанавливают не только по стандартным веществам. Например, титр соляной кислоты можно найти путем титрования ее раствором едкого натра, если нормальность последнего установлена по соответствующему стандартному веществу. Затем, пользуясь соляной кислотой, можно установить нормальность раствора любой щелочи и других веществ. В сущности любой стандартный раствор дает возможность последовательно установить титры всех необходимых рабочих растворов. Этот метод очень удобен, так как при нем не требуется устанавливать титр каждого рабочего раствора по исходному веществу. Однако он менее точен, потому что при этом суммируются погрешности, допускаемые в процессе установки отдельных титров. Из этого вытекает, что приготовление исходного титрованного раствора всегда требует особенной тщательности. Ведь точность титра исходного рабочего раствора определяет собой точность титров установленных по нему растворов, а следовательно, и точность титриметрического определения. Чтобы уменьшить зги погрешности, титр рабочего титрованного раствора устанавливают по возможности в таких же условиях, какие будут при выполнении анализа. Например, результаты определения могут быть правильными, если неверно калиброванную пипетку использовали как при установке титра рабочего раствора, так и при самом анализе. Поэтому для установки титра и выполнения анализа следует пользоваться одной и той же мерной посудой.

Пояснення: