Как происходит процесс торфообразования? каково хозяйственное значение мхов?

Процесс торфообразования происходит благодаря застойному переувлажнению, отсутствию кислорода и созданию сфагновыми мхами кислой среды, что в совокупности оказывается неблагоприятным для развития грибов и бактерий. Разложение отмерших тканей мхов при этом задерживается.

Некоторые моховидные (сфагнум) обладают антибиотическими свойствами и находят применение в медицине. Из мхов можно получать прессованные плиты для строительства. Более широко мхи, а также торф применяются в сельском хозяйстве. Наконец, широко эксплуатируются торфяные залежи как источник топлива.

Отмершие части растения (в основе мхи) преобразуются в торф. Торф используют, как горючее.

Залози внутрішньої секреції не мають проток. Їх секрети надходять безпосередньо в кров. Вони містять речовини-регулятори – гормони, які мають великий біологічною активністю. Навіть при незначною їх концентрації в крові можуть бути включені або виключені з роботи певні органи-мішені, діяльність цих органів може бути посилена або ослаблена. Виконавши своє завдання, гормон руйнується і виводиться нирками з організму. Орган, позбавлений гормональної регуляції, не може працювати нормально. Залози внутрішньої секреції функціонують все життя людини, але їх активність у різні вікові періоди неоднакова.До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза, надниркові залози
.Розрізняють залози зовнішньої секреції, які виділяють свої продукти в протоки або назовні, залози внутрішньої секреції, які виділяють гормони безпосередньо в кров, і залози змішаної секреції: частина їх клітин виділяє секрети в протоки або наряджу, інша частина виділяє гормони безпосередньо в кров. До ендокринної системи належать залози внутрішньої і змішаної секреції, які виділяють гормони – біологічні регулятори. Вони діють в мізерно малих дозах на клітини, тканини і органи, чутливі до них. Після закінчення своєї дії гормони руйнуються, даючи можливість діяти іншим гормонам. Залози внутрішньої секреції в різні вікові періоди діють з різною інтенсивністю.

Густота речной сети характеризуется коэффициентом густоты, представляющим собой отношение суммарной протяженности речной сети на данной площади к величине этой площади. Коэффициент густоты речной сети выражается в км/км2. Густота речной сети зависит от ряда природных факторов: рельефа, геологического строения местности, свойств почв, климата, в особенности от количества осадков и условий их стока. Немаловажная роль принадлежит также историко-геоморфологическим факторам. Густота речной сети меняется в широких пределах. На севере она обычно больше, чем на юге, в горах больше, чем на равнинах. Так, например, на равнинах Предкавказья коэффициент густоты речной сети равен всего лишь 0,05 км/км2, а в наиболее орошаемых осадками районах северных склонов Главного Кавказского хребта он достигает 1,49 км/км2.

Объяснение: