Отдел покрытосемянных или цветковых 1- строение вегетативных органов (корень , стебель , лист ) 2-строение генеративных органов (цветок , плод семя )

1. Строение корня -- состоит из нескольких зон:
Корневой чехлик -- покровная ткань.
Зона деления -- образовательная ткань.
Зона роста -- образовательная.
Зона всасывания -- всасывающая.
Зона проведения -- проводящая.
2. Строение стебля:
Кожица -- покровная ткань.
Чечевички (поры) --основная.
Пробка -- покровная.
Первичная кора -- покровная.
Луб -- проводящая и механическая.
Камбий -- образовательная.
Древесина -- проводящая и механическая.
Сердцевина -- запасающая.
3. Строение листа -- листовая пластинка, черешок, основание, прилистник, жилки. 
Кожица или эпидермис -- покровная ткань.
Устьица/поры -- покровная.
Мякоть -- хлорофиллоносная.
Жилки -- проводящая и механическая.
4. Строение цветка -- околоцветник (чашечка и венчик) и главных частей:
Пестик -- завязь с семяпочками, столбик, рыльце.
Тычинки -- пыльник и тычиночная нить.
5. Строение плода:
Косточка -- эндосперм, эмбрион и покрытие ядра косточки.
Околоплодник -- наружный, средний и внутренний. 
6. Строение семя -- стебелек, почечка, корешок, семенная кожура, две семядоли у двудольных, одна семядоля с эндоспермом у однодольных. 

Лес — экологическая система, биоценоз, в которой главной жизненной формой являются деревья[1].

Лес — составная часть природы, понятие «лес» можно рассматривать на разных уровнях. В глобальном масштабе — это часть биосферы, в локальном — это может быть насаждение. Лес также можно рассматривать как природно-зональное подразделение, как провинциальное подразделение, как лесной массив (Шипов лес, Шатилов лес, Чёрный лес), как экосистему[2]. Леса занимают около трети площади суши, площадь леса на Земле составляет 38 млн км²[3]. Из них 264 млн га, или 7 %, посажены человеком[4], к началу XXI века человек уничтожил около 50 % площадей лесов, ранее существовавших на планете[5]. Половина лесной зоны принадлежит тропическим лесам. Площади, занятые деревьями с сомкнутостью крон менее 0,2—0,3, считаются редколесьем[2].

Проблеми в організмі чоловіка, що можуть бути причиною порушення процесів запліднення:

• ендокринні порушення, які стають причиною загибелі сперматозоїдів або перешкоджають їх утворенню;

• інфекційні захворювання (паротит, бруцельоз, захворювання, які передаються статевим шляхом);

• утворення пухлин в яєчках (як доброякісних, так і злоякісних);

• розширення кровоносних судин в яєчках (варікоцеле) через яке температура статевих залоз підвищується понад 34°С, що спричиняє загибель сперматозоїдів;

• вроджені аномалії розвитку статевих залоз;

• розлад сексуальних функцій (часто мають психологічні причини);

• запалення різної природи);

• вплив зовнішніх фізичних або хімічних факторів, які пошкоджують клітини статевих залоз (радіаційне опромінення, токсичні сполуки тощо).

Проблеми в організмі жінки, що можуть бути причиною порушення процесів запліднення:

• ендокринні порушення, які стають причиною порушення розвитку і дозрівання яйцеклітин;

• порушення прохідності маткових труб після травм, абортів або інфекційних захворювань, що перешкоджає процесу запліднення;

• вроджені аномалії розвитку статевих залоз;

• гінекологічні захворювання;

• інфекційні захворювання (бруцельоз, захворювання, які передаються статевим шляхом);

• імунологічні порушення.