Міні проект угрупування тварин

угруповання тварин.переваги групового способу життя по-лягають у тому, що скупчення значної кількості особин іс­тотно підвищує вірогідність завчасного виявлення небезпеки. життя в групі пов’язане також з іншими перевагами: підви­щенням ефективності активної оборони, можливістю передава-ти досвід шляхом імітації або прямого навчання, економнішим типом енерговитрат, відомим як “ефект групи”.

ефект групи виявляється в тому, що швидкість росту й різні показники обміну речовин залежать від життя в групі. у бага-тьох тварин ефект групи зумовлений обміном кормом (бджоли, мурашки). бджоли навіть за достатком їжі гинуть, якщо вони позбавлені можливості обмінюватися речовинами зі своїми ро-дичами. природу цих процесів поки що не встановлено.

ефект групи існує й у хребетних тварин. так, розміри пуго-ловків земноводних залежать від величини акваріума, хоча корм в ньому є завжди в достатку. аналогічні явища спостерігають-ся у багатьох риб. наприклад, риби часто починають метати

ікру тільки в тому випадку, коли бачать особину свого виду (самця чи самицю). ефект групи спостерігається й у голубів, які починають відкладати яйця в присутності інших особин, причому самиця це робить навіть тоді, коли сама себе бачить у дзеркалі. щури, виховані в групі, навчаються інструментальній реакції швидше, ніж ті, які виросли в ізоляції.

типи скупчень. будь-яке збіговисько тварин, в якому немає ніякого прагнення окремих особин одна до одної, являє собою просте скупчення. члени таких скупчень не об’єднані взаємо-притяганням чи якоюсь взаємодією (наприклад, збіговисько жаб в одній калюжі). прості скупчення досить широко розпов-сюджені серед холоднокровних тварин (молюски, жаби), а та-кож серед теплокровних, які у зимову сплячку (ка-жани).

розрізняють контактні і дистантні скупчення тварин. контактні скупчення існують у їжаків, борсуків, черепах, ди­ких кабанів, бегемотів, а дистантні — у північних і благород­них оленів, жирафів, білок.

скупчення тварин часто залежить від зовнішніх чинників. наприклад, при відносній вологості повітря нижче 30 % всі таргани збираються разом, а при більш високій вологості вони скупчень не утворюють.

у багатьох тварин існують також сезонні скупчення і скуп­чення на ночівлю. наприклад, при настанні холодів коропи зи­мують на дні ставків групами по 10-60 особин. жаби також збираються разом у гнилих пнях, водоймищах, які не замерза-ють, у мулі ставків, щоб пережити там зиму або посушливий сезон.

наступний вид скупчення - це колонії, або поселення, які є лише “тривалими збіговиськами”. прикладом таких скупчень можуть бути бджоли дасіпода, численними нірками яких бува-ють зриті піщані схили. ніяких суспільних зв’язків тут не ви­явлено, і бджоли селяться разом лише тому, що даний біотоп влаштовує кожну з них.

нарешті, спостерігаються скупчення під час годівлі - до-сить розповсюджене явище у копитних, які безладно пересуваються в пошуках їжі.

для чого тварини утворюють скупчення? річ у тім, що зби­раючись разом, вони одержують реальні вигоди, наприклад,

легше переносять низькі температури (миші, щури, пінгвіни) або спеку (вівці, верблюди).

у скупченнях тварин виникають складні конкурентні взає-мини, проявляється ієрархія, територіальність. однак можливі й явища особистої прихильності між матір’ю і малям, самцем і самицею, потомками однієї самиці. таке об’єднання прихиль-них одна до одної тварин називається компанією, а члени об’єднання - компаньйонами (зубасті кити, мавпи).

об’єднання тварин поділяються на кілька типів залежно від індивідуального розпізнавання особин: відкрите анонімне угру­повання - об’єднані в групу тварини персонально не знають одна одну (об’єднання перелітних птахів у зграю, яка відлітає); закрите анонімне угруповання - окремі особини також пер­сонально не знають одна одну, але відрізняють членів своєї групи від чужих тварин, яких виганяють або навіть убивають (угру-повання пацюків, які впізнають членів своєї групи за специфіч-ним запахом); індивідуалізоване угруповання - у ньому особини персонально знають одна одну завдяки індивідуальному досві-ду (полігамна родина, в якій є лише один дорослий самець — зубри, лами, горили).

організація угруповань ссавців.поділ ссавців на самітних і суспільних значною мірою умовний. самотніми можна назвати лише тих тварин, які перебувають наодинці протягом усього свого життя і лише на короткий термін вступають у спілкуван-ня з особиною іншої статі, щоб залишити потомство. таких видів досить небагато. прикладом може служити звичайна біл-ка. самці і самиці білок протягом усього року живуть окремо і лише на початку сезону розмноження самець потрапляє на те-риторію самиці, проводить з нею днів десять, а потім переби­рається на свою ділянку. самиця самостійно вирощує малят, а коли вони достатньо підростуть, виганяє їх зі своєї ділянки.

"развитие научных идей и взглядов совершается диалектически. противоположные точки зрения на один и тот же предмет сменяют друг друга в процессе развития научного знания, и новая теория часто является не прямым продолжением предшествующей, а ее диалектическим отрицанием. она включает в себя все положительные достижения своей предшественницы, выдержавшие проверку, но сама в построениях и выводах стремится выйти за ее пределы и захватить новые и более глубокие слои явлений. - пишет в своей работе "предисловие к изданию книги в. келера "исследование интеллекта человекоподобных обезьян"[1] психолог лев семенович выготский[2]. так же диалектически совершалось развитие научных взглядов на интеллект животных. мы можем отчетливо отметить и проследить три этапа, которые прошло в своем развитии это учение в последнее время. первый этап - те теории, которые, обманываясь внешним сходством поведения животных и человека в известных случаях приписывали животному взгляды, мысли и намерения человека, переносили на животное человеческий образ действий и полагали, что в сходных ситуациях животное достигает таких же результатов, что и человек, при тех же самых психологических процессов и операций. в эту пору животному приписывалось человеческое мышление в его самых сложных формах. второй этап - реакцией против такой точки зрения стало объективное научное исследование поведения животных, которому путем тщательных наблюдений и экспериментов удалось установить, что значительная доля тех операций, которые прежняя теория склонна была рассматривать как разумные действия, принадлежит просто к числу инстинктивных, врожденных способов деятельности, а другая часть - видимо разумных способов поведения - обязана своим появлением способу случайных проб и ошибок. э. трондайку - этому отцу объективной психологии - в исследовании интеллекта животных удалось экспериментально показать, что животные, действуя по способу случайных проб и ошибок, вырабатывали сложные формы поведения, которые по виду оказывались сходными с такими же формами у человека, но по существу были глубоко отличны от прежде, по словам торндайка, все охотно говорили об уме животных и ни кто не говорил об их глупости. основной целью нового направления сделалась показать, что животные, будучи поставлены в ситуацию, сходную с той, в которой человек обычно размышляет, обнаруживают именно глупость, неразумное поведение, по существу не имеющее ничего общего с поведением размышляющего человека, и, следовательно, для объяснения этого поведения нет никакой надобности приписывать животным разум. таков важнейший итог исследований, создавших, как уже сказано, целую эпоху в нашей исследования келера, как ряд других исследований в этой области, знаменует новый, третий этап в развитии проблемы. келер задается тем же самым вопросом, что и торндайк, и хочет исследовать, существует ли у высших животных, человекоподобных обезьян интеллект в собственном смысле слова, т.е. тот тип поведения, который издавна считается специфическим отличием человека. главное и важнейшее значение работы келера, основной вывод, который ему удалось сделать, состоит в научном оправдании наивного ожидания, что человекоподобная обезьяна не только в отношении некоторых морфологических и признаков стоит к человеку ближе, чем к низшим обезьян, но и так же и в психологическом отношении является ближайшим родственником человека. таким образом, исследования келера приводят впервые к фактическому обоснованию дарвинизма в психологии в самом критическом, важном и трудном пункте. к данным сравнительной анатомии и они прибавляют данные сравнительной психологии и восполняют этим прежде не достававшее звено эволюционной цепи. .

Это зависит от стадии клеточного цикла. до репликации (т. е. в g1 период интерфазы) в хромосоме 1 хроматида - т. е. в диплоидной клетке набор 2n2с - диплоидный набор однохроматидных хромосом. после репликации (от конца s периода интерфазы, в g2 период интерфазы, в профазе и метафазе итьоза - до начала анафазы митоза) хромосомы двухроматидные (т. к. при репликации происходит удвоение хромосом, каждая хроматида приобретает пару - сестринскую хроматиду) . в результате в диплоидной клетке набор 2n4с - диплоидный набор двухроматидных хромосом. а в анафазе митоза хроматиды расходятся к полюсам, превращаются в самостоятельные однохроматидные хромосомы - и так до репликации днк. значит в анафазе, телофазе и пресинтетическом периоде интерфазы хромосомы однохроматидные. таким образом, в диплоидной клетке в этот период набор 2n2с - диплоидный набор однохроматидных хромосом.