Пример, когда полезный в одних условиях орган становится бесполезным и даже вредным в другой среде

Лёгкие у млекопитающих при только к воздушной среде, в воде же они только принесут вред. с жабрами та же история

Плауны, хвощи и папоротники играют важную роль как в природе, так и в жизни человека. Первым и самым главным их значением является сохранение биоразнообразия.

Значение плаунов

Плауны, как и все растения, в природе имеют свою нишу в пищевой цепи. Они служат кормом для травоядных животных, имеют большое значение в жизни коренных народов во многих частях света. Например, обитатели степной зоны России и Дальнего Востока используют споры плаунов как средство против порезов, ожогов, кожных заболеваний. Из их стеблей делают настой, который употребляется при заболеваниях таких органов, как:

мочевой пузырь;

печень;

легкие.

Один из видов - плаун-баранец - содержит легкий яд, который вызывает рвотный рефлекс, поэтому его используют при лечении от зависимостей (алкоголизма, курения и т.д.). 

Также плауны применяются в ветеринарии. Их отваром опрыскивают крупный рогатый скот с целью устранения паразитов.

Значение хвощей

Хвощи тоже поедаются некоторыми животными, в то время как для остальных они являются ядовитыми. Кабаны и северные олени относятся к видам, которые употребляют хвощи в пищу, а, например, лошадь может умереть, если съест их. 

Огромное значение хвощи имеют в народной медицине. Из них делают кровоостанавливающие мази, применяют при поражениях кожи, обморожениях, ожогах и т.д. Также на хвоще изготавливается настой для улучшения кровообращения и поднятия иммунитета.

Поскольку в стеблях растения содержится много кремния, его применяют для полировки металла, гравировки стали и т.д.

Значение папоротников

Папоротники, т.к. они являются большей группой, чем две предыдущие, имеют более широкое распространение и значение. В природе на некоторых территориях они являются ландшафтообразующими растениями. Под их кроной гнездятся птицы.

Травянистые папоротники (а также листья древовидных) во многих культурах используются как съедобные растения. Такие виды, как циботиум, используются для изготовления лекарств от ревматизма. Многие папоротники используются в домах и садах как декоративные растения.

Які ознаки та значення вродженої поведінки людини?

ВРОДЖЕНА ПОВЕДІНКА - сукупність складних вроджених видотипових поведінкових реакцій, пов’язаних у своєму виникненні з біологічними потребами та нижчими емоціями. Слід зазначити, що вроджена поведінка відіграє значно меншу роль, аніж набуті форми поведінки. Але не можна недооцінювати значення інстинктивних проявів у харчуванні, розмноженні, самозбереженні, діяльності внутрішніх органів. Які ж особливості вродженої поведінки людини?

1. Функціональною основою вроджених форм поведінки людини є безумовні рефлекси та інстинкти. Інстинкт (від лат. instinctus - спонукання до дії) - вроджена пристосувальна форма поведінки у вигляді системи безумовних рефлексів, що виникає у відповідь на зовнішнє чи внутрішнє подразнення. Загальноприйнятим у теорії інстинктів є виокремлення трьох груп інстинктів, які називають основними, або базовими. Це інстинкти самозбереження (оборонний, орієнтувальний), інстинкти живлення (питний, харчовий) та інстинкти розмноження (батьківський, материнський). Окрім них досить часто називають ще соціальні інстинкти, інстинкти самовдосконалення (дослідницький, ігровий) та інстинкти внутрішньовидової агресії (інстинкт боротьби).

2. Прояви вродженої поведінки виникають при відповідних біологічних потребах (нижчих мотиваціях). Провідними біологічними потребами для людини є ті, що необхідні для життя. Це потреба в їжі, у воді, безпеці, статева потреба тощо, які й будуть мотиваційними сигналами. Так, якщо виникає потреба в їжі, з’являється відчуття голоду, і людина починає активно досліджувати навколишнє середовище. Це пошукова фаза поведінкового акту. Саме на цій стадії в людини до її природних поведінкових реакцій додаються набуті реакції, що поліпшують результат. У людини ця фаза є дуже мінливою й суттєво коригується культурою та традиціями.

3. Вроджена поведінка високоадаптивна й не потребує попереднього научіння. Так, страх перед зміями є проявом інстинкту самозбереження. Людину ніхто не вчить, як реагувати, несподівано побачивши гадюку на кам’янистому березі річки.

4. Вроджена поведінка видотипова, тобто вроджені реакції, є однаковими в усіх представників виду під час дії тих самих чинників середовища. Так, однаковими є інстинктивні рухи м’язів жінки під час пологів, мімічні вирази обличчя людей у стані гніву чи страху.

5. Вроджені реакції генетично запрограмовані й формуються в процесі індивідуального розвитку незалежно від досвіду людини. Ця особливість чітко проявляється в реакціях завершальної фази поведінкових актів, що вирізняються складністю, незалежністю від упливів середовища. Поведінкові прояви цієї стадії завжди відбуваються у визначеному порядку. Такі комплекси дій є дуже стійкими, й тільки тривалі зміни умов існування можуть спричинити в ній зрушення.

6. Основні центри, що контролюють виникнення проявів вродженої поведінки, розташовані в підкірці, проміжному мозку, лімбічній системі та стовбурі головного мозку. Ці структури беруть участь у регуляції вегетативної діяльності організму та виникненні нижчих вроджених емоцій (радість, здивування, горе, огида, гнів і страх).

Вроджена поведінка людини є спадковою, але, на відміну від тварин, людина здатна видозмінювати її, враховуючи потреби інших людей. Так, споживання людиною їжі за гарно сервірованим столом ґрунтується не лише на інстинкті живлення. Ті вроджені харчові реакції, що виникають на їжу, узгоджуються з правилами етикету.

Отже, вроджена поведінка людини має біологічний характер, складається з безумовних рефлексів та інстинктів, проявляється поведінковими актами з двох стадій та забезпечує життєдіяльність, збереження життя й формування складніших набутих форм поведінки.