Опишите кровеносную и пещеварительную систему насекомых

Кровеносная система

    Кровеносная система обеспечивает большую интенсивность тока крови, высокий уровень обмена веществ и поддержание устойчивой температуры тела. Сердце четырехкамерное; имеется только одна — левая — дуга аорты, отходящая от левого желудочка. Пройдя через систему артерий по большому кругу кровообращения, кровь возвращается к сердцу по двум крупным передним полым венам и по одиночной задней полой вене, впадающей в правое предсердие. Из правого желудочка венозная кровь направляется по легочной артерии в легкие. После окисления в легких артериальная кровь возвращается по двум легочным венам, впадающим в левое предсердие.
    Кровеносная система млекопитающих имеет сложное строение. Сердце четырехкамерное. От левого желудочкавлево отходит дуга аорты, которая дает начало системе артерий большого круга кровообращения. Возвращается кровь по венам и венозным стволам в правое предсердие. Венозная кровь из правого желудочка направляется в легкие по легочной артерии, которая разделяется на две ветви. После окисления в легкихартериальная кровь возвращается в сердце по двум легочным венам,впадающим общим отверстием в левое предсердие. Правое предсердиеотделяется от желудочка трехлопастным клапаном, а левое от  - двойным. Свободные края этих клапанов прикреплены сухожильными нитями к мускульным выступам внутренних стенок желудочков. У копытных в сердечной перегородке нередко развиваются небольшие окостенения.

Красные кровяные тельца крови лишены ядер. Имеется сложная лимфатическая система. 

Пищеварительная система насекомых

Молочнокислые бактерии — группа микроорганизмов, сбраживающих углеводы с образованием молочной кислоты. Молочнокислым брожением пользуются в домашних условиях и в пищевой промышленности для переработки и сохранения еды и напитков. В природе молочнокислые бактерии встречаются на поверхности растений, в молоке, коже, кишечнике человека, животных, птиц, рыб. Кроме участия в производстве пищи и кормов, молочнокислые бактерии играют важную роль в живой природе, сельском хозяйстве и нормальной жизнедеятельности человека.

Объяснение:

Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.

Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.

РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.

Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.

Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.

РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.