Слепой кишечник впервые появляется у:

— система органов, где осуществляется механическая и химическая переработка пищи. Самая первая пищеварительная система характерна для представителя класса ресничных червей планарии белой — рот, глотка, кишка, рот. Начиная с типа круглых червей появляется пищеварительная трубка, у кольчатых — рот, глотка, пищевод, желудок, кишечник (передний, средний, задний отделы), заднепроходное отверстие (анальное). У моллюсков впервые появляется печень, у рыб поджелудочная железа. У земноводных появляется двенадцатиперстная кишка (передний отдел тонкого кишечника), которая характерна для всех наземных позвоночных, затем выделяются тощая и подвздошная кишки, толстый кишечник (слепая, ободочная, сигмовидная кишки) и прямая кишка, на основе которой у всех яйцекладущих животных и земноводных образуется клоака.

Автотрофные организмы для построения своего тела используют неорганические вещества почвы, воды и воздуха. При этом почти всегда источником углерода является углекислый газ. При этом одни из них (фототрофы) получают необходимую энергию от Солнца, другие (хемотрофы) — от химических реакций неорганических соединений.
Гетеротрофное питание Гетеротрофно (то есть используя готовые органические соединения) питаются животные, грибы, насекомоядные растения и большинство бактерий. Выживание гетеротрофных организмов тесно связано с активностью автотрофов.
организмы, синтезирующие органическое вещество из неорганического за счет энергии окисления аммиака, сероводорода и др. веществ, имеющихся в воде и почве. Хемотрофными являются некоторые бактерии — нитрифицирующие, бесцветные серобактерии, железобактерии и др.
Надеюсь

Довжина карапакса сягає 23 см (зазвичай 16 — 18 см), ширина до 17 см, висота до 8 см. Має форму овалу, гладенький, не має виступів. На щелепах немає зубів, їх роль виконують гострі рогові пластини. Вага дорослої особини до 1,5 кг. На ногах крупні кігті, між пальцями невеликі перетинки. Хвіст порівняно довгий, бере участь у маневруванні у воді. Карапакс забарвлений у темно-оливковий, темно-сірий кольори з жовтими рисками та плямами, можуть зустрічатись і особини чорного кольору. Пристосуванням до життя у воді є багаті капілярами вирости глотки та анальні міхури, які допомагають отримувати кисень з води. Пластрон має забарвлення від жовтого до темно-бурого. Голова та кінцівки темні, теж мають жовті невеликі плями.

б життя[ред. • ред. код]Європейська болотна черепаха підвиду Emys orbicularis galloitalica galloitalica, Тоскана, Італія.

Тривалість життя — кілька десятків років. Заселяє неглибокі спокійні водойми, тримається на невеликій глибині, повзає дном або плаває. Плаває досить швидко і спритно, по землі рухається значно повільніше[2], ніж плаває, але швидше за сухопутних черепах. Виходить на берег грітися на сонці, при цьому може віддалятись від водойми на кілька сотень метрів. Пірнає[2], тривалий час може знаходитись під водою, однак у період активного руху спливає на поверхню кожні 15 — 20 хвилин, щоб запастись повітрям[2]. Активна вдень, вночі спить на дні водойми. Як правило, тримаються неподалік від водойми й при найменшому натяку на небезпеку миттєво пірнають на дно, де можуть закопуватись у мул[2]. Болотна черепаха всеїдна тварина. Харчується як у воді так і на суші. У воді раціон зазвичай складають молюски, личинки комах, дрібні ракоподібні. Іноді полює на рибу та земноводних, але хребетні тварини не є основним кормом черепахи. На суші полює на комах та багатоніжок. Може поїдати падло. Крім того можуть харчуватися рослинною їжею (водорості та вищі рослини), але така їжа становить тільки невелику частину раціону[2]. Зиму проводять у сплячці на дні водойми.

Розмноження[ред. • ред. код]Гніздо болотної черепахи, біля якого порожня шкаралупа яєць.

Статевої зрілості досягають у віці 6 — 8 років, при довжині панцира 9 — 12 см. Самці мають товстіший хвіст та ввігнутий пластрон, у самиць пластрон плоский або трохи опуклий. Парування проходить наприкінці квітня — на початку травня. Сперма самця може зберігатись у статевих шляхах самиці до року. Самиця може робити від 1 до 3 кладок за сезон. У північних та передгірних районах самиця робить тільки 1 або 2 кладки. З травня по липень самиця відкладає по 9 — 12 яєць у ямку, глибиною 10 — 17 см, яку викопує на березі у віддалені від води. Після відкладання яєць ямка закопується. Розміри яєць 28 — 33 мм, вага 7 — 8 г. На відміну від багатьох плазунів, яйця європейської болотної черепахи вкриті твердою оболонкою, як у птахів. Інкубаційний період 2 — 3 місяці. Молоді черепашки, що мають дуже маленькі розміри (22 — 25 мм, вага близько 5 г), не виходять з гніздової ямки, вони риють нірки від неї та залишаються у них до весни.

Поширення[ред. • ред. код]

Ареал виду охоплює Південну та Центральну Європу, Передню Азію та північно-західну частину Африки. В Україні мешкає у річках басейну Чорного моря та в Криму. Трпапляється у лісових, лісостепових та степових районах, де заселяє болота, плавні, озера, ставки, річкові затоки з мулистим дном.[2]