Дан график зависимости рН на активность ферментов А, В, С. Рассмотрите график и ответе на следующие вопросы: Рис.. Влияние рН на активность трех ферментов - А, В, и С Укажите оптимальное значение активности фермента В на рис. (2)Почему активность фермента С снижается между рН 8 и 9?​

Привет, надеюсь , но если неправильно пишы

Объяснение:

Оцтова кислота (етанова або метанкарбонова кислота), формула СН3СООН – органічна, одноосновна кислота з групи карбонових, що належить до слабких насичених її представників. За звичайних умов – безбарвна рідина з різким запахом, яка поглинає воду з навколишнього середовища. Температура кипіння 117,87⁰С, температура плавлення концентрованої оцтової кислоти нижча від кімнатної. При температурі 16,635⁰C оцтова кислота замерзає і в безводному стані перетворюється на безбарвні кристали. За цю властивість має технічну назву льодяна оцтова кислота, або «оцтова кислота крижана».

Серед основних властивостей – висока реакційна здатність. Взаємодіє з металами, лугами, спиртами, утворюючи ряд складних ефірів і солей – ацетатів. Необмежено змішується з водою, утворює значну кількість азеотропних сумішей з органічними розчинниками: гексаном, октаном, бензином, піридином, циклогексаном, хлорбензолом, нітроетаном, іншими речовинами.

В харчовій промисловості відома як консервант Е 260. Її 3%-9% водний розчин – оцет, 70%-80% водний розчин – оцтова есенція. Використовується як підкислювач, пом’якшувач води (з утворенням ацетатів кальцію і магнію), регулятор кислотності рН у складі буферних розчинів, антигрибковий та антибактеріальний інгредієнт. В харчовій промисловості (виробництво майонезів, соусів, маринування рибних та м’ясних страв, кондитерська випічка) повинна використовуватись лише оцтова кислота біологічного походження, яку одержують в результаті оцтовокислого бродіння.

В низьких концентраціях оцтова кислота знаходиться в багатьох рослинних і тваринних системах.

Давньогрецький лікар Гіппократ використовував розчини оцтової кислоти як антисептик, а також у складі настоянок від чисельних захворювань (лихоманка, шлункова виразка, плеврит, закрепи).

Більшість світового виробництва оцтової кислоти використовується для виготовлення полімерів, похідних целюлози, вінілацетату, штучного волокна, хімічних засобів захисту рослин, в побутовій хімії, як важливий промисловий розчинник, а також у виробництві фармацевтичних препаратів. Тому оцтова кислота – один з базових продуктів промислового органічного синтезу.

В організмі людини похідні оцтової кислоти допомагають розщеплювати вуглеводи і жири, що надходять з продуктами харчування. Небезпечними для здоров’я і життя вважаються розчини, в яких концентрація оцтової кислоти вище 30%. Концентрована кислота при зіткненні зі шкірою та слизовими оболонками може викликати сильні опіки. У випадку її потрапляння необхідно промивати уражене місце великою кількістю води або розчину харчової соди.

За ступенем впливу на організм людини оцтова кислота відноситься до речовин 3-го класу небезпеки.

1. Опорно-рухова: кістки, хрящі, суглоби, зв'язки, м'язи. Функції: опорна, захисна, рухова, ресорна, біологічна.

2. Травна: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка кишка, товста кишка. Функції: механічна, секреторна, всмоктувальна.

3. Дихальна: легені, носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи. Функція: дихання та газообмін, терморегуляція, інше.

4. Кровоносна: серце, артерії, вени, капіляри. Функція: транспорт газів, транспорт поживних речовин і їх продуктів обміну, перенесення тепла тощо