Знайдіть одну правильну відповідь , много 1. назви таксонів одного рівня, за якими рослини й тварини різняться між собою, — це: а царство — клас б клас — порядок в порядок — тип г порядок — ряд д рід — вид 2. до поділу організмів на ядерні та без’ядерні : а відкриття мікроорганізмів б накопичення знань із генетики в удосконалення мікроскопа г створення клітинної теорії д експерименти пастера, пов’язані із самозародженням 3. в одному з визначників жуків є вираз «лапки зі шкірястими пластинками». це приклад: а тези б таксону в дихотомічного принципу г фізіологічної ознаки організму д подвійного судження 4. усі організми, які літають, можуть бути об’єднані в один таксон, тому можна стверджувати, що: а вони споріднені між собою б у них між собою багато спільних ознак в вони походять один від одного г вони утворюють єдину гілку філогенетичного дерева д усі вони є різними популяціями одного виду 5. філогенетичне дерево демонструє: а те, наскільки види схожі ззовні б те, наскільки види подібні за хімічним складом в те, від яких видів пішли інші види г послідовність предкових видів цього виду д штучну класифікацію живих організмів

Вкусовые рецепторы, как и обонятельные, являются хеморецепторами. Рецепторы вкуса входят в состав вкусовой луковицы, размещённой в ротовой полости, больше всего — на языке. Вкусовые луковицы расположены на нём неравномерно, группами от 10 до 300 клеток: более чувствительны к сладким веществам — на кончике, к кислым — по краям, к горьким — на корне, а к со­лёным — на кончике и по краям. Каждая из 10 тыс. вкусовых луковиц в свою очередь состоит из 2—6 рецепторных клеток, между которыми расположены опорные клетки. Вкусовая луковица не достигает поверхности слизистой обо­лочки языка и соединяется с полостью рта вкусовой порой. Вкусовые луковицы имеют краткий период жизни по сравнению с другими рецепторами (240 ч), после чего они погибают и заменяются новыми. Внешняя сторона вку­сового рецептора контактирует с пищей, а другой его конец размещён в толще языка и связан с чувствительными нервными волокнами.

Объяснение:

У всіх хребетних органи виділень представлені нирками, призначеними для виведення з тіла надлишків води, мінеральних солей і продуктів розпаду азотистого обміну у вигляді сечовини або сечової кислоти. Вони мають мезодермальне походження, закладаючись на зовнішній стінці сомітов. Проте будова і механізм функціонування нирок у різних груп хребетних не однакові. У процесі еволюції хребетних тварин відбувається зміна трьох типів нирок: головна, або переднирка (пронефрос), тулубова, або первинна, нирка (мезонефрос) і тазова, або вторинна, нирка (метанефрос). Різні типи нирок мають різні принципи процесу виділення: виділення з порожнини тіла, змішане виділення (з порожнини тіла і з крові) і, нарешті, тільки з крові. Одночасно відбуваються зміни в механізмі реабсорбції води. Виділення води і розчинених в ній продуктів білкового обміну з порожнини тіла виявляється можливим завдяки безлічі воронковідних нефростом, що відкриваються в порожнину тіла. Виділення з крові відбувається через мальпігієві тільця нирок. Вивідні канали з нирок називаються вольфові канали, їх змінюють сечоводи. У більшості хребетних є сечовий міхур. У первинноводних можливе скидання аміаку через зябра.

Объяснение: