Кровоносна система у каракурта?

Каракурт это представитель Паукообразных. У него незамкнутая кровеносная система.

Відповідь:

1)Голонасінні (Pinophyta) – це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки і насіння лежать відкрито на плодолистках. Це, переважно, дерева, рідше кущі, трав'янистих форм немає. Відомо близько 800 сучасних видів голонасінних рослин, в Україні – близько 20 видів.

Голонасінні характеризуються рядом прогресивних ознак. Вони мають насінні зачатки, у яких розвивається жіночий гаметофіт, відбувається запліднення і утворюється насіння із зародком.

2)Отже, вищі спорові рослини розмножуються нестатево за до спор, які утворює спорофіт, і статево за участю гамет, які формуються на гаметофіті, а для запліднення їм необхідна вода.

3)Розмноження у всіх голонасінних, а зокрема хвойних, відбувається за до насіння. Розглянемо сосну звичайну, яка як і решта представники класу хвойні, пристосована до розмноження в сухих умовах. Одразу після закінченню зими, з настанням весни на гілках сосен з'являються шишки, або спороносні колоски.

4)У життєвому циклі рослин, крім мохів, переважає нестатеве покоління (спорофіт), клітини якого краще пристосовані до умов довкілля. Спора – це лише одна клітина, з якої за сприятливих умов утворюється гаметофіт, на якому утворюються статеві органи зі статевими клітинами.

5)У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин. За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні.

Пояснення:

Потому что

Астраха́нский ордена Трудового Красного Знамени государственный природный биосферный запове́дник —заповедник в дельте реки Волги в Астраханской области России.
Заповедник был учреждён 11 апреля 1919 года решением общественной Учёной комиссии при Астраханском университете. Первым директором заповедника стал учёный-орнитолог Владимир Алексеевич Хлебников. Как природный объект государственного значения утверждён постановлением Совета народных комиссаров РСФСР от 24 ноября 1927 года.

Заповедник расположен в низовьях дельты Волги, на территории Камызякского, Володарского и Икрянинского районов Астраханской области.

Территориально разбит на три участка или кластера:

Дамчикский в западной части дельтыТрёхизбинский в центральной части дельтыОбжоровский в восточной части дельты

Первоначально площадь заповедника составляла 23 000 га. Потом, в связи с падением уровня Каспия, ростом надводной дельты в сторону моря, площадь заповедника увеличилась почти в 3 раза и достигла 67 917 га, в том числе 11 298 га — морская акватория заповедника.

На держи сама отредактируй