Сосна лісова — Pinus silvestris L. Російська назва — сосна лесная. Високе розгалужене дерево з конусоподібною або пірамідальною кроною. Кора червонувато-бура, луската. Молоді пагони зеленуваті, з ростом стають жовтувато-сірими. Глиця (хвоя) зверху випукла, темно-зелена, знизу — жолобчаста, тримається на рослині від 3 до б років.
Поширена сосна лісова по всій території СРСР, окрім степової частини півдня і Середньої Азії.
Сировина. З лікувальною метою застосовують бруньки сосни лісової. їх збирають ранньої весни, коли на них ще не почали розходитися верхівкові лусочки. Сировину сушать у теплих добре провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром. Зберігають висушені бруньки в щільній паперовій тарі.
Хімічний склад. У бруньках знайдено летку олію (близько 0,36%), дубильні речовини, смолу, пініпікрин, фітонциди. В глиці виявлено дубильні речовини (близько 5%), каротин, летку олію (близько 1,3%), смолу (7—12%). Живиця містить летку олію (близько 35%), смоляні кислоти, фітонциди.
Застосування. Препарати сосни звичайної використовують у науковій та народній медицині насамперед як відхаркувальні, потогінні, сечогінні та дезинфікуючі засоби. З живиці шляхом її перегонки а водяною парою добувають скипидар — прозору рідину зі специфічним запахом. Скипидар застосовують зовнішньо в мазях і лініментах як подразний і відволікальний засіб при невралгії, ревматизмі, міозиті. Іноді його використовують (обережно) для інгаляцій при затяжному бронхіті. Скипидар — токсична речовина.
При хворобах нирок і печінки вживання його з лікувальною метою протипоказане. Використовують також сосновий дьоготь як дезинфікуючий та інсектицидний засіб, а також для лікування екзем, лишаїв, корости. При лікуванні запальних процесів у верхніх дихальних шляхах, як дезинфікуючий і сечогінний засіб дуже ефективний відвар соснових бруньок. Беруть 1 чайну ложку подрібненої сировини, заливають 1 склянкою води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. П'ють по 50 мл 4 рази протягом доби.
У разі лікування нирковокам'яної хвороби, подагри, хронічного циститу соснові бруньки краще поєднувати з вересом звичайним, материнкою звичайною, цмином пісковим та коренями цикорію дикого у співвідношенні 1:2:2:2:3. Беруть 2 столові ложки суміші на 3 склянки води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. П'ють по 100 мл 4 рази протягом доби за ЗО хв до їди.
Андрей-Викторовна1910
16.07.2021
Теплокровные животные имеют постоянную устойчивую температуру тела, которая не зависит от температуры окружающей среды. У холоднокровных животныхтемпература тела изменяется в зависимости от температуры окружающей среды.
Теплокровными животными являются млекопитающие и птицы. Все остальные позвоночные (земноводные, пресмыкающиеся, рыбы) и все беспозвоночные являются холоднокровными.
У холоднокровных животных медленнее протекают процессы обмена веществ - в 20-30 раз медленнее, чем у теплокровных! Поэтому температура их тела выше температуры окружающей среды максимум на 1-2 градуса. Холоднокровные животные деятельны только в теплое время года. Когда температура снижается, то у холоднокровных животных снижается скорость движения (вы, наверно, замечали, "сонных" мух, пчел или бабочек осенью?) На зиму они впадают в состояние анабиоза, то есть в спячку.
Теплокровность считается более выгодным свойством организма с точки зрения эволюции, так как позволяет существовать в самых различных климатических условиях и сохранять активность и в холодное, и в жаркое время года. Обеспечивается теплокровность механизмами терморегуляции. Есть три основных пути терморегуляции:
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Какие вещества не образуются в организме и должны присутствовать в пище ? 1) антитела 2) гормоны 3) ферменты 4) витамины
Объяснение:
Сосна лісова — Pinus silvestris L. Російська назва — сосна лесная. Високе розгалужене дерево з конусоподібною або пірамідальною кроною. Кора червонувато-бура, луската. Молоді пагони зеленуваті, з ростом стають жовтувато-сірими. Глиця (хвоя) зверху випукла, темно-зелена, знизу — жолобчаста, тримається на рослині від 3 до б років.
Поширена сосна лісова по всій території СРСР, окрім степової частини півдня і Середньої Азії.
Сировина. З лікувальною метою застосовують бруньки сосни лісової. їх збирають ранньої весни, коли на них ще не почали розходитися верхівкові лусочки. Сировину сушать у теплих добре провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром. Зберігають висушені бруньки в щільній паперовій тарі.
Хімічний склад. У бруньках знайдено летку олію (близько 0,36%), дубильні речовини, смолу, пініпікрин, фітонциди. В глиці виявлено дубильні речовини (близько 5%), каротин, летку олію (близько 1,3%), смолу (7—12%). Живиця містить летку олію (близько 35%), смоляні кислоти, фітонциди.
Застосування. Препарати сосни звичайної використовують у науковій та народній медицині насамперед як відхаркувальні, потогінні, сечогінні та дезинфікуючі засоби. З живиці шляхом її перегонки а водяною парою добувають скипидар — прозору рідину зі специфічним запахом. Скипидар застосовують зовнішньо в мазях і лініментах як подразний і відволікальний засіб при невралгії, ревматизмі, міозиті. Іноді його використовують (обережно) для інгаляцій при затяжному бронхіті. Скипидар — токсична речовина.
При хворобах нирок і печінки вживання його з лікувальною метою протипоказане. Використовують також сосновий дьоготь як дезинфікуючий та інсектицидний засіб, а також для лікування екзем, лишаїв, корости. При лікуванні запальних процесів у верхніх дихальних шляхах, як дезинфікуючий і сечогінний засіб дуже ефективний відвар соснових бруньок. Беруть 1 чайну ложку подрібненої сировини, заливають 1 склянкою води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. П'ють по 50 мл 4 рази протягом доби.
У разі лікування нирковокам'яної хвороби, подагри, хронічного циститу соснові бруньки краще поєднувати з вересом звичайним, материнкою звичайною, цмином пісковим та коренями цикорію дикого у співвідношенні 1:2:2:2:3. Беруть 2 столові ложки суміші на 3 склянки води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. П'ють по 100 мл 4 рази протягом доби за ЗО хв до їди.