Выпишите слова с безударными глаголами в корне проверяемыми ударением чередующимися обозначьте корне какие глаголы употреблены в переносном значении​

Среди представителей семейства есть овощные расте­ния. важнейшее из них — капуста. кочан капусты — фак­тически гигантская почка, имеющая стебель  —    кочерыжку и большое количество листьев, загнутых внутрь более сильному росту их нижней сторо­ны. высаженная на следующий год кочерыжка может раз­вить соцветие. кроме кочанной капусты, разводят цветную капусту, брюссельскую капусту, кольраби и др. другие овощные растения: репа, брюква, редька и редис. в качест­ве приправы используют корни хрена. к масличным расте­ниям относится горчица. из ее семян получают масло. то, что остается после отжима масла, перемалывают в поро­шок, из которого получают столовую горчицу, а также при­готовляют горчичники. встречаются среди крестоцветных лекарственные растения, например, пастушья сумка.крестоцветные насчитывают 350 родов и 3000 видов. больше всего их в странах средиземноморья, на кавказе, в средней азии, главным образом в горах. но много их и в умеренно-холодных районах. среди крестоцветных много сорных растений, обитающих на полях, а также так называемых мусорных, растущих близ жилья человека, вдоль железных дорог и т.п.2. общие признаки семейства крестоцветных (вегетатив­ные органы, строение цветков (формула цветка), плодов). крестоцветные — травянистые растения, часто одно­летние и двулетние. листья очередные, цельные или рассе­ченные, без прилистников. соцветие — кисть, в верхней части переходящая в щиток (щитковидная кисть). цветок правильный, с двойным околоцветником. чашечка раз­дельнолистная из 4 чашелистиков в 2 кругах. венчик раз­дельнолепестный, из 4 лепестков. тычинок 6, в 2 кругах: 2 короткие и 4 длинные. пестик 1, завязь верхняя.

З початку 30-их років XX ст. виник, а в подальшому отримав значний

розвиток як у межах колишнього СРСР, так і в багатьох зарубіжних країнах

окремий напрямок біологічної науки – екологічна паразитологія, в центрі

уваги якої знаходиться проблема взаємовідношень паразита, хазяїна і

навколишнього середовища. Ключові теоретичні положення цієї молодої

науки, які зазвичай називають її «правилами», були сформульовані В.О.

Догелем (1933, 1935, 1938, 1947) на підставі узагальнення матеріалів, які

стосувалися передусім паразитофауни хребетних тварин.

Щодо тварин безхребетних, то «правила» екологічної паразитології до

характеристики їх паразитофауни вперше застосували відомі російські

дослідники-паразитологи з наукової школи В.О. Догеля – Т.О. Гінецинська і

Г.О. Штейн (1961, 1964).

Своїми дослідженнями, присвяченими прісноводним молюскам і

звичайним їх паразитам – трематодам, вони показали, що розподіл цих

паразитів у популяціях їх облігатних проміжних хазяїв-молюсків

підпорядкований тим же «правилам» екологічної паразитології, які

характерні для паразитофауни хребетних тварин. Він зумовлений як

фізіологічним статусом організма хазяїв і їх паразитів, так і безпосередньою

або опосередкованою дією на них низки інших чинників абіотичної,

біотичної і антропогенної природи.

У наступні роки другої половини XX ст. низка вітчизняних дослідників

паразитофауни регіональних малакофаун України на великому матеріалі

беззаперечно довела, що усі, без виключення, «правила» екологічної

паразитології добре підтверджуються отриманими ними результатами

(Чорногоренко-Бідуліна, 1958; Здун, 1961; Вергун, 1966, 1968; Черногоренко,  

1967, 1972; Гладунко, 1966; Мереминский, 1971; Макогон, 1972; Стелько,

1977; Тарасова, 2010, 2011 та ін.).