Таблица. методы селекции растений и животных: метод, объект, результат

методы селекция животных селекция растений

подбор родительских пар по хозяйственно ценным признакам и по экстерьеру (совокупности фенотипических признаков) по месту их происхождения ( удаленных) или генетически отдаленных (неродственных)

гибридизация:  

а) неродственная (аутбридинг) скрещивание отдаленных пород, отличающихся контрастными признаками, для получения гетерозиготных популяций и проявления гетерозиса. получается бесплодное потомство внутривидовое, межвидовое, межродовое скрещивание, ведущее к гетерозису, для получения гетерозиготных популяций, а также высокой продуктивности

б) близкородственная (инбридинг) скрещивание между близкими родственниками для получения гомозиготных (чистых) линий с желательными признаками самоопыление у перекрестноопыляющихся растений путем искусственного воздействия для получения гомозиготных (чистых) линий

отбор:

а) массовый не применяется применяется в отношении перекрестноопыляющихся растений

б) индивидуальный применяется жесткий индивидуальный отбор по хозяйственно ценным признакам, выносливости, экстерьеру применяется в отношении самоопыляющихся растений, выделяются чистые линии – потомство одной самоопыляющейся особи

метод испытания производителей по потомству используют метод искусственного осеменения от лучших самцов-производителей, качества которых проверяют по многочисленному потомству не применяется

экспериментальное получение полиплоидов не применяется применяется в генетике и селекции для получения более продуктивных, урожайных форм

да,это этим свойством обладают многие клетки. Однако нервные клетки используют его для восприятия, передачи и хранения информации. Если при местном воздействии на нервную клетку возникает локальный участок с изменённым зарядом, то сигнал распространяется по мембране нервной клетки. Его обычно называют пассивным, а сам потенциал — градуальным. Это означает, что возникшее локальное возбуждение распространяется по мембране электротонически, что приводит к его постепенному затуханию. Обычно такие сигналы распространяются на небольшие расстояния, хотя у членистоногих известны нейроны, передающие такие сигналы на десятки миллиметров.

Відповідь:Розчинність твердих речовин

За розчинністю у воді тверді речовини поділяються на добре розчинні, малорозчинні і практично нерозчинні. Прикладом добре розчинних речовин можуть бути хлорид магнію MgCl2, карбонат натрію Na2CO3 і нітрат срібла AgNO3, розчинність яких (у грамах на 100 г води з утворенням насиченого розчину) при звичайній температурі дорівнює відповідно 20 г, 54 г і 215 г.

Взагалі добре розчинними називають такі речовини, розчинність яких при звичайній температурі більша 10 г. Малорозчинними називають такі речовини, розчинність яких при звичайній температурі менша 1 г, а практично нерозчинними такі, розчинність яких менша 0,01 г. Прикладом малорозчинних речовин можуть служити сульфат кальцію CaSO4, розчинність якого становить 0,21 г, і гідроксид кальцію Ca(OH)2, розчинність якого — 0,16 г. До практично нерозчинних речовин належать сульфат барію BaSO4, хлорид срібла AgCl, карбонат кальцію CaCO3, кварцовий пісок SiO2. Абсолютно нерозчинних речовин немає.

З підвищенням температури розчинність більшості твердих речовин збільшується, причому для деяких речовин дуже різко, а для деяких — зовсім мало. Так, наприклад, для хлориду натрію NaCl розчинність мало змінюється із зміною температури і становить при звичайній температурі 36 г (на 100 г води), а при 100°С — 39 г. Для калійної селітри KNO3, навпаки, розчинність дуже різко змінюється із зміною температури і становить при звичайній температурі 31,5 г, а при 100°С — 245 г. Тому коли мова йде про розчинність (коефіцієнт розчинності) речовини, то завжди слід вказувати і температуру, бо розчинність однієї і тієї самої речовини при різних температурах різна.

Залежність розчинності твердих речовин від температури для наочності часто зображають графічно кривими розчинності. На осі абсцис відкладають у певному масштабі температуру, а на осі ординат — розчинність. Криві розчинності дають можливість швидко знаходити розчинність речовини при будь-якій температурі.

Розчинність рідин

Рідини за їх розчинністю у воді теж поділяють на добре розчинні, малорозчинні і практично нерозчинні. Деякі рідини, як спирт і гліцерин, змішуються з водою у будь-яких відношеннях, не утворюючи насичених розчинів. Добре розчинними у воді є також сульфатна H2SO4 і нітратна HNO3 кислоти.

За приклад малорозчинних рідин може служити ефір, який уже при невеликих кількостях утворює з водою насичений розчин. Вода в ефірі розчиняється теж дуже мало. Тому при змішуванні ефіру з водою утворюються два шари насичених розчинів: нижній шар — ефіру у воді і верхній — води в ефірі підвищенням температури взаємна розчинність рідин звичайно збільшується. До нерозчинних у воді рідин належать бензин, гас, олія та ін. Вода в цих речовинах теж не розчиняється.

Розчинність газів

Розчинення газів у рідині — процес проникання молекул газів з навколишнього середовища всередину рідини через вільну поверхню. Незважаючи на те, що частина молекул повертається до навколишнього середовища за деякий час рідина набуває стану насиченості (кількість розчиненого газу дорівнює кількості виділеного).

Різні гази у воді розчиняються також по-різному, причому розчинність газоподібних речовин виражають звичайно не в грамах, а в кубічних сантиметрах (перерахованих на нормальні умови) і теж відносять до 100 г води (іноді до 1 дм3). Добре розчинними у воді є тільки деякі гази, наприклад аміак NH3 і хлороводень HCl. Розчинність аміаку при звичайних умовах становить 71 000 см3 у 100 г води, а хлороводню — 45 000 см3. Добре розчинними є також сірководень H2S і діоксид вуглецю CO2, розчинність яких при звичайних умовах становить відповідно 204 см3 і 66 см3. Більшість газів погано розчиняються у воді. Так, розчинність кисню при звичайних умовах у 100 г становить лише 3,1 см3, водню — 1,8 см3, а азоту — 1,5 см3.

При нагріванні розчинність газів у воді різко зменшується, а при збільшенні тиску, навпаки, збільшується.

У даному конкретному об'ємі рідини з даною температурою до стану насиченості можна розчинити такий об'єм газу:

Vг = kV0р/р0

де Vг – об'єм розчиненого при тиску р газу, віднесений до еталонного тиску р0 ; k – коефіцієнт розчинності; V0 – об'єм рідини: р – тиск на вільній поверхні.