Составьте таблицу о 10-и дирижерах известных ф.и.о.|страна|дата|где работал| за быстрый и качественный ответ помечу как лучший

1)валерий абисалович гергиев - 2 мая 1953 г. (66 лет), москва - артист, дирижер

2)влади́мир теодо́рович спивако́в - 12 сентября 1944 г. (74 года), уфа, башкирская асср, рсфср, -   дирижёр, скрипач, педагог

3)ю́рий абра́мович башме́т (род. 24 января 1953, ростов-на-дону) — советский и российский альтист, дирижёр, педагог

4)ю́рий хату́евич темирка́нов (кабард.-черк. темыркъан хьэту и къуэ юрий; род. 10 декабря 1938, нальчик) — советский российский дирижёр, педагог, общественный деятель.

5)альгис марцелович жюра́йтис (27 июля 1928, рассеняй, литва — 25 октября 1998, москва, российская федерация) — советский, литовский и российский дирижёр.

6)карлос клайбер (или кляйбер; нем. carlos kleiber, полное имя карл людвиг клайбер — karl ludwig kleiber; 3 июля 1930, берлин — 13 июля 2004, словения) — австрийский оперный и симфонический дирижёр.

7)леона́рд бернста́йн (. leonard bernstein; 25 августа 1918, лоренс, штат массачусетс — 14 октября 1990, нью-йорк) — американский композитор, пианист, дирижёр и популяризатор академической музыки.

8)арту́ро тоскани́ни (итал. arturo toscanini; 25 марта 1867, парма — 16 января 1957, ривердейл, нью-йорк) — итальянский дирижёр.

9)           сэр алан чарльз маклорин маккеррас[1] (. alan charles maclaurin mackerras, 17 ноября 1925, скенектади, штат нью-йорк — 14 июля 2010, лондон) — австралийский дирижёр.

10)то́мас би́чем (. thomas beecham; 29 апреля 1879, сент-хеленс — 8 марта 1961, лондон) — британский дирижёр, оперный и импресарио.

Выделяют три основных типа склонения: 1, 2, 3. Определить склонение можно по роду существительного и его окончанию в именительном падеже единственного числа.
1-е склонение: слова мужского и женского рода, оканчивающиеся на -а или -я.
2-е склонение: слова мужского и среднего рода с окончанием о,е
3-е склонение: слова женского рода с мягким знаком на конце

Спряжение — изменение глаголов по временам, числам, лицам и родам
В русской речи у глаголов два спряжения.
В первом спряжении окончания: -ешь, -ет, -ем, -ете, -ут, -ют.
Во втором: -ишь, -ит, -им, -ити, -ат, -ят.

1. Чим була зумовлена більш як столітня тривалість сторічної війни?
Очевидно, що Столітню війну (яка насправді тривала більше ста років) породив цілий комплекс причин. Одна з існуючих в той час проблем була типова для феодальних держав - труднощі при розмежуванні своїй території з сусідами. В даному випадку проблема виникла задовго до Столітньої війни. Ще в 11-му столітті герцог Нормандії Вільгельм Завойовник став королем Англії. Склалася парадоксальна ситуація: Вільгельм Завойовник як король Англії був монархом незалежної держави, рівним за статусом королю Франції, але як герцог Нормандії виявився васалом короля Франції. Згодом ситуація ще більше ускладнилася: герцоги нормандські підпорядкували собі графство Мен і частина графства Анжу. У 12-му столітті англійський король Генріх II одружився на Елеонорі Аквітанської і під владою Англії виявилася багата територія на південному заході Франції. По суті, відбувається спроба створити багатонаціональна держава з різними етнічними територіями - Англія претендує на Ірландію, Шотландію, Уельс, значну частину Франції. Починається боротьба за Аквітанію і Нормандію між французькими та англійськими королями. Французький історик Ж. Фав'є навіть стверджує, що Столітня війна - останній акт трьохсотрічної війни, що почалася за часів прекрасної герцогині Елеонори. У першій чверті 14-го сторіччя успіх був на боці Франції, якій вдалося домогтися в Аквітанії значних прав для французької корони. Між тим, для Англії багатолюдна і багата Аквітанія була надзвичайно важливою. Володіння нею не тільки підвищувало престиж англійських королів, але і, що важливо, приносило їм чимало грошей. М. Басовська зазначає, що до кінця 14-го століття Аквітанія приносила королям Англії майже такі ж доходи, як і сама метрополія. Деколи, королівська скарбниця отримувала гроші двічі. Так, був налагоджений експорт вин з Аквітанії в Англію. При цьому торговці платили як вивізне (при виїзді з Франції), так і ввізне (при доставці товару в Англії) мито. "Таким чином, англійська корона знайшла цінну економічну опору, якої гостро потребувала феодальна монархія в період активного зміцнення позицій центральної влади. Оскільки області на південно-заході Франції вважалися частиною домену англійського короля, надходження від них повністю належали короні. Це збільшувало для Плантагенетів важливість збереження континентальних володінь. Левова частка багатств Гасконі надходила в Англію". При цьому витрати були невеликі: Аквітанія була економічно розвиненою, а тісні економічні відносини породжували політичну лояльність - англійцям не потрібно тримати на південно-заході Франції великого війська. На ситуацію впливало і те, що населення Аквітанії відрізнялося культурною самобутністю і побоювалося повного злиття з Францією.