Туманность андромеды приближается к млечному пути со скоростью 280 км/с расстояние до неё около 2 млн. световых лет, через сколько лет произойдёт столкновение галактики?

Рублёв Андрей — русский живописец конца ХIV- начала ХV в. Расписал храм Святой Троицы в Троицком монастыре, к которому относится его главный шедевр — икона «Троица» (Третьяковская галерея).

Ломоносов Михаил Васильевич — первый русский учёный-естествоиспытатель мирового значения середины ХVIII в., один из основоположников физической химии, поэт, историк.

Пушкин Александр Сергеевич — русский поэт первой четверти ХIХ в., создатель современного русского литературного языка.

Менделеев Дмитрий Иванович — русский ученый-химик конца ХIХ в. Среди наиболее известных открытий —периодический закон химических элементов, один из фундаментальных законов мироздания.

Достоевский Федор Михайлович — русский писатель, мыслитель второй половина ХIХ в.

Толстой Лев Николаевич — русский писатель, философ, религиозный мыслитель конца ХIХ- начала ХХ в.

Чайковский Петр Ильич — русский композитор, дирижер второй половины ХIХ в.

Станиславский Константин Сергеевич — русский и советский театральный режиссёр, актёр, реформатор театра. Создатель знаменитой актёрской системы, которая на протяжении 100 лет имеет огромную популярность в России и в мире. Основал вместе с Вл. И. Немировичем-Данченко Московский Художественный театр (1898).

Уланова Галина Сергеевна — советская балерина. Народная артистка СССР. Дважды Герой Социалистического Труда

Сахаров Андрей Дмитриевич — советский ученый-физик, академик АН СССР (1953), лауреат Нобелевской премии мира (1975), активист правозащитного движения.

Королев Сергей Павлович — Генеральный конструктор космических ракет. Академик АН СССР(1958).

Гагарин Юрий Алексеевич — первый в мире космонавт. Совершил полет в космос в апреле 1961 г. Герой Советского Союза.

Терешкова Валентина Владимировна — первая в мире женщина-космонавт. Совершила полет в космос в 1963 г. Генерал-майор авиации (1995).

Солженицын Александр Исаевич — русский писатель, общественный и политический деятель второй половины ХХ в. Жил и работал в СССР, Швейцарии, США и России. Лауреат Нобелевской премии по литературе (1970).

Ростропович Мстислав Леопольдович — советский и российский музыкант и дирижёр, общественный деятель второй половины ХХ в., защитник прав человека и духовной свободы.

Алфёров Жорес Иванович — советский и российский физик, академик, лауреат Нобелевской премии по физике 2000 г.

Объяснение:

З другої чверті XVI ст. ряд країн Європи став ареною Реформації — соціально-політичного та релігійного руху, під гаслами якого розгорталися Селянська війна у Німеччині, національно-визвольна боротьба у Нідерландах, Чехії, Угорщині, відбувалися глибокі політичні зміни у Франції, Швейцарії, Швеції, революції в Англії та Нідерландах. Внаслідок Реформації з римо-католицизму вийшла низка церков (лютеранська, кальвіністська, англіканська) і сект (анабаптизм, антитринітаризм), що отримали назву протестантських. Висунувши доктрину іння однією вірою, вони запропонували радикальне оновлення догматичних засад з метою наближення до духу раннього християнства, переглянули структуру і сутність церковних таїнств, відкинули авторитет церковної традиції, вважаючи єдиним джерелом Божественної істини Біблію. Протестанти надали провідну роль мирянам у церковному житті та управлінні, переосмислили функцію церкви і священства, заперечили їхню роль як посередників між людиною і Богом.

У другій половині XVI ст. і особливо наприкінці цього століття Реформація поширилась і в Україні 1. У лоні православ’я виявом її були деякі аспекти діяльності й програми братського руху. Як зазначалось у відповідних розділах цієї праці, братства у багатьох питаннях ставили цілі, подібні до тих, що їх вирішували реформаційні течії. Водночас і протестантські осередки знайшли собі прибічників в українських землях, значною мірою внаслідок попередньої діяльності раціоналістичних єресей, а згодом під впливом нововірчих центрів, які вже в середині XVI ст. діяли у прикордонних польських, білоруських, литовських, угорських теренах.

В Україні не могло залишитися непоміченим, хоч прямих свідчень в джерелах до нас не дійшло, виникнення протестантизму в Німеччині та інших країнах Європи. Звістки про повстання міщан Ґданська (1521), заворушення в Ельблонгу і Торуні мусили справити певне враження насамперед у Львові, який підтримував з цими містами постійні економічні зв’язки. Лютеранство, починаючи з 30-х рр., знайшло собі певну кількість прибічників у польських містах, а також у Вільнюсі. Поширювалося воно переважно серед міщан німецького походження. Якщо йдеться про Україну, то твори лютеранських авторів були відомі в містах. Однак серед українських міщан вони не могли в той час мати істотного впливу, оскільки виникли на ґрунті зовсім інших соціально-економічних та політичних відносин. Заможні міщани польського, німецького, італійського походження, як й інші католики, не прийняли лютеранства насамперед тому, що дорожили католицизмом як знаряддям для збереження їхнього привілейованого становища 2. Ось чому навіть серед німецьких міщан міст України лютеранство не знайшло такого поширення, як у деяких містах Польщі.

Певний відгук в Україні мали ідеї тодішніх антитринітаріїв, погляди яких систематизував італійський вчений-гуманіст М. Сервет. За розпорядженням Кальвіна, 1553 р. Сервета було спалено в Женеві. Прибічники його вчення тікають на Схід. Зокрема, в Західній Україні деякий час перебував відомий антитринітарій Франческо Станкаро 3. Антитринітарії критикували догмат про Трійцю, заперечували вчення про божественність Ісуса Христа і безсмертя душі. Погляди їх проникали в Україну безпосередньо з країн Західної Європи, а також через Південну Польщу, Трансільванію, Білорусь.