Какие отделы различают в желудке жвачных парнокопытных?

Рубец, сетка, книжка, сычуг

«Маленька людина» у світовій літературі  Визначення "маленька людина" застосовується до розряду літературних героїв епохи реалізму, зазвичай займають досить низьке місце в соціальній ієрархії: дрібний чиновник, міщанин або навіть бідний дворянин. Образ "маленької людини" опинявся тим більш актуальне, ніж більш демократичною ставала література. Саме поняття "маленька людина", швидше за все, у вживання ввів Бєлінський (стаття 1840 "Лихо з розуму"). Тему "маленької людини" піднімають багато письменників. Вона завжди була актуальна, тому що її завдання - відображати життя простої людини з усіма її переживаннями, проблемами, бідами і маленькими радощами. Письменник бере на себе тяжкий труд показати і пояснити життя звичайних людей. "Маленька людина - представник всього народу. І кожен письменник представляє його по-своєму.  У світовій літературі можна виділити роман-притчу Франца Кафки «Замок, що розкриває трагічне безсилля маленької людини і його небажання примириться з долею.  У німецькій літературі до образу «маленької людини» тяжіли Герхарт Гауптман у своїх драмах «Перед сходом сонця» і «Самотні». Багатство образів «маленької людини» у творах Гауптмана породжує безліч різних варіантів (від малоосвіченого візника до тонкого інтелігента). Продовжив традицію Гауптмана Ханс Фаллада.  У російській літературі XIX століття зображення образа маленької людини стало особливо популярним. Над ним працювали Пушкін, Лермонтов, Гоголь, Грібодоев, Достоєвський, Чехов, Лев Толстой і багато інших письменників.  Уявлення про "маленьку людину" змінювалося протягом всього 19 - початку 20 століть. Кожен письменник теж мав свої особисті погляди на даного героя. Але вже з другої третини 20 століття цей образ зникає зі сторінок літературних творів, так як метод соціалістичного реалізму не припускає такого героя

В основу решения задачи закладывается предположение, что все звезды рассеянного скопления имеют одинаковую скорость в космическом пространстве. Для молодого и немассивного рассеянного звездного скопления такое предположение вполне оправдано, так как относительные скорости звезд внутри скопления значительно меньше скорости скопления в пространстве. Звезды скопления можно сравнить с метеорным потоком, частицы которого также двигаются по параллельным линиям, а с Земли видны вылетающими из одной точки - радианта, указывающим направление в пространстве, откуда летят метеорные частицы. Однако в нашем случае звезды, напротив, летят на небе в направлении одной точки (антиапекса). Это означает, что в отличие от метеоров, звезды скопления удаляются от Земли, и к значению лучевой скорости, измеренной астрономами, нужно приписать знак «+».

Зная угловое расстояние скопления от его антиапекса, мы знаем угол γ между вектором скорости скопления и направлением от Земли к скоплению (см. рисунок). Тангенциальная компонента скорости скопления vT связана с лучевой скоростью vL соотношением
vT = vLtgγ
и составляет 7.28 км/c или 1.53 а.е./год. Отрезок в 1.53 а.е. виден с Земли под углом 0.1″, следовательно расстояние до скопления составляет 15.3 пк

Ответ: 15,3 пк; звезды удаляются