Приведите пример поиска данных в БД, который мог бы быть вам полезен.

ответ:

константин карлович грот.

при его участии в самаре были открыты: мужская гимназия, духовная семинария, театр на 550 мест, филармоническое общество, установлено первое уличное освещение.

григорий сергеевич аксаков.

в 1867 году переведен на должность самарского губернатора. сразу после принятия должности: принимал участие в работе комитета по постройке нового кафедрального собора, его заботе в самаре были открыты общественный сад, александровский приют, налажено телеграфное сообщение со всей россией, уделялось большое внимание школам и больницам. в годы губернаторства г. с. аксакова был открыт окружной суд, созданы органы городского , укрупнены уезды.

славу самаре принесли купцы-меценаты сурошниковы, , курлины, аржановы, соколовы, субботины, неклютины, которые вели торговлю хлебом напрямую с десятками стран мира. от доходов промышленности и торговли рос и богател город.

георгий львович ратнер.

один из ведущих мировых специалистов в области сосудистой хирургии. георгий львович работал, передавая свой опыт, в клиниках парижа, лиона, марселя, стокгольма, , чикаго, сан-франциско.

козлов дмитрий ильич.

при его участии именно на самарском заводе «прогресс» была построена ракета, доставившая на орбиту земли первого в мире космонавта юрия гагарина.

Кожен народ, кожна етнічна чи соціальна група має свої звичаї, що складалися протягом тисячоліть. Звичаї народу - це ті прикмети, за якими розрізняють народи не тільки в сучасному, але й у їх історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки родинного й суспільного життя. Звичаї, як і мова, - це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в одну етнічну групу, в одну націю, де б вони не жили. В усіх народів світу є повір'я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Таких людей зневажають, відвертаються від них. У цьому плані показовою є розповідь професора-етнографа, яка тривалий час вивчала культуру одного з племен, що мешкає в Гімалаях. Учена зріднилась з цими людьми: вивчила їхню мову, звичаї, обряди, особливості побуту, спілкування. Була для них і порадником, і лікарем, і вихователем дітей. її авторитет тут був незаперечний. У племені обов'язковим для кожного члена було знати свій родовід до шістдесятого коліна. Під час однієї з бесід старійшина по жінку-вчену розповісти про свій родовід. "Я змогла назвати свій родовід, - пише вона, - лише до четвертого покоління. Після цього я відчула певну байдужість до своєї персони усіх членів племені".