Сравните эволюционное значение бесполого и полового размножения.

Бесполое размножение — это древняя форма самовоспроизведения, свойственная организмам всех царств живой природы. Такое размножение обеспечивает процесс самовоспроизведения большого числа идентичных организмов без участия половых клеток, которое осуществляет лишь один родитель. Основным свойством бесполого размножения является точное воспроизведение наследственных свойств родителя. Бесполое размножение также более выгодно в относительно постоянных условиях.
Половое размножение осуществляется уже при участии половых клеток от двух организмов-родителей — женского и мужского, которые передают особенности своего наследственного материала новому организму. Главной особенностью (условием) полового размножения является оплодотворение, т. е. слияние женской и мужской половых клеток (гамет) и образование при этом одной клетки — зиготы. Она содержит наследственную информацию от обоих родителей. Каждая дочерняя особь, развивающаяся из зиготы, несёт в себе свойства двух разных организмов одного и того же вида. Поэтому при половом размножении всегда в новом организме возникает что-то новое, до того ещё не встречавшееся в природе, хотя и очень похожее на своих обоих родителей. Такие организмы с новыми наследственными свойствами, полученными от обоих родителей, нередко оказываются более приспособленными к жизни в изменяющихся условиях окружающей среды. Следовательно, биологическое значение полового размножения заключается не только в самовоспроизведении особей, но и в обеспечении биологического разнообразия видов, их адаптивных возможностей и эволюционных перспектив. Это делает половое размножение биологически более прогрессивным, чем бесполое.

Відповідь:

Щоб урятувати степ, замало підтримувати невеликі степові фрагменти, адже це не дозволить нам зберегти степові екосистеми загалом. Тому пріоритет — це відновлення мережі взаємопов’язаних степових та напівстепових угруповань. Дуже важливо позбутися в цих районах факторів, які змінюють мікроклімат (ставів та лісосмуг), при одночасному масовому підсіві сумішей насіння та куртин основних видів, що визначають обличчя степу. Необхідно пропагувати тут знищення заносних видів. Одночасно слід розробити й відпрацювати на степових територіях, які ще збереглися, методику розселення степових тварин, що стабілізують степ. Найбільше проблем вчені пов’язують із відтворенням природних пасовищних впливів ратичних. Цей фактор визнається одним із найголовніших для підтримання степу. Втім, на території України не збереглося степових видів ратичних, тим більше таких, які могли б існувати в умовах напівприродної степової екомережі. З огляду на це, слід звернути увагу на коня Пржевальського. Ця тварина вже досить довго випробовується в умовах напіввільного випасу у Великому Чапельському поді «Асканії-Нової». Непогані результати її натуралізації в Зоні відчуження ЧАЕС. Коня Пржевальського не можна вважати чужим видом, адже це єдиний підвид дикого коня тарпана, що зберігся до наших часів. Слід відзначити, що він менше цікавить пожадливих людей, ніж навіть здичавілий свійський кінь. Водночас саме коні мають оптимальну площу ратиць, щоб не викликати ущільнення степових ґрунтів. Коні об’їдають, але не виривають із корінням степові трави, а взимку виїдають підріст чагарників та дерев, що сприяє підтриманню степу. В умовах напівпустель Приазовсько-Причорноморської смуги перспективним видається інший аборигенний вид України — кулан, досвід утримання якого набуто на острові Бірючий (Азово-Сиваський національний парк). Створення мережі взаємопоєднаних степових і напівстепових територій — степової екомережі — дозволить визначати спеціальні ділянки, придатні для гніздування степових птахів,

Пояснення:

Відповідь:

У зоні степів добувають рудні і паливні корисні копалини. В містах споруджені великі машинобудівні заводи та потужні металургійні комбінати, на яких виплавляють чавун і сталь. Для збереження степових ділянок у їх природному стані в зоні степу створені заповідники. Заповідник Асканія-Нова розташований на Херсонщині. Належить до сотні великих заповідників і парків світу. У заповіднику живе понад 3 тисячі видів тварин, значну частину яких складають типові мешканці степу: ховрах малий, бабак степовий, тушканчик великий, заєць-русак, мишівка степова, лисиця звичайна, тхір степовий, ласка. Вражають кількістю і різноманіттям видів птахи, які гніздяться на території заповідника або зупиняються тут під час сезонних перельотів: лебеді, журавлі, сірі гуси, дрохви, степові орли та ін. Тут можна побачити африканського страуса – найбільшого птаха нашої планети, а також фазана. Живе в заповіднику і фламінго – рідкісний залітний птах, найбільш довгоногий та довгошиїй, з великим тулубом рожевого кольору. Діяльність людей у степу пов’язана з природними умовами цього краю. Рослинний і тваринний світ цієї зони потребують охорони. Тому тут створено природні заповідники Асканія-Нова, Чорноморський, Дунайський.

Пояснення: