Глобализация затрагивает интересы различных экономических, политических и социальных сил. Почему некоторыми из них она воспринимается как негативное

1)Размываются традиционные уклады жизни. 2)Приходят в упадок неэффективные отрасли экономики. 3)Правительство не способно провести необходимые структурные реформы в экономике. 4)Не все слон населения могут приспособиться к новым условиям. 5)Национальные экономики отдельных государств становятся уязвимыми перед международными финансовыми кризисами. 6)Отсутствуют некоторые важные международные правила, которые регулировали бы процессы глобализации в мире.

Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея 4, 18-23 ми згадуємо про покликання апостолів. Ісус кожного покликав в особливий б, у час, який Сам захотів: кого при роботі, кого при завершені, а згодом дізнаємось, що кликав і при відпочинку, і при справах.

Кликав їх для чого? До Хотів зробити пропозицію нової діяльності?

Хіба Бог не є Всемогутній?

Хіба Він потребує людської до

Хіба Він має займатися влаштуванням діяльності людей?

Св. Матея влучно зауважив: негайно кинули сіті і пішли за Ним.

Так було на початку і так продовжиться. Ісус буде попереду, а його учні наслідуватимуть Його.

Правдиві учні наслідують Учителя – хочуть бути, як Він. Так, хочуть не знання, а хочуть перейняти б життя. Інколи зустрічаємо учнів, які багато знають, але їхня поведінка є далекою від поведінкою Учителя.

Поширення Євангелії – Божої Доброї звістки було не задля мети догматичного повчання чи чогось богословсько-теоретичного, а пригадуванням людині про Любов Бога і про ння в Бозі.

Дорогі у Христі, ми також почули поклик Ісусу стати Його учнями, отримали за Його наслідувати, тобто: де була Його стопа, має бути і наша. Ми за пройти шлях Сина, щоб самими стати дітьми Божими.

У цей час апостольського посту маємо можливість зробити кілька кроків-вчинків, які би нагадали іншим про те, що наш Учитель є Господь Ісус Христос. По вчинках пізнають, що ви Мої Учні.

І не турбуймося, якщо ми щось з Теорії не зможемо пояснити, адже самі вчинки Любові несуть Божу Любов, яка дасть все необхідне для пізнання і розуміння Божої Величі.

Объяснение:

Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерватизм. Соціалізм в історії людства. Історія становлення соціал-демократії

 

Лібералізм і неолібералізм

Політична ідеологія є однією з найвпливовіших форм політичної свідомості. Вона реалізується в доктринах, які виправдовують прагнення певних суспільних сил до завоювання та використання влади і намагаються відповідно до цього підпорядкувати громадську думку. Кожна з політичних доктрин не лише містить певні політичні цінності й орієнтири щодо оптимізації різних сфер суспільного життя, а й намагається пропагувати свої цілі та ідеали, вимагає цілеспрямованих дій громадян щодо досягнення певної мети.

Поняття "лібералізму" потрапило до політичного словника в ЗО—40-х роках XIX ст. Але його ідейно-теоретичне коріння і перші спроби практичного втілення (в Англії, І США) сягають XVII—XVIII ст.

Лібералізм (лат. liberalis — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного під­приємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

Ідейно-моральне ядро класичного лібералізму сформували такі положення:

абсолютна цінність людської особистості та рівність усіх людей;

автономія індивідуальної свободи;

раціоналізація й доброчинність діяльності людини;

визнання невідчужуваності прав людини на життя, свободу, власність;

існування держави на основі загального консенсусу з метою збереження й захисту природних прав людини;

договірний характер відносин між державою та індивідом;

обмеження обсягу і сфер діяльності держави;

захищеність від державного втручання в особисте життя людини і свобода її дій (у межах закону) в усіх сферах суспільного життя;

утвердження вищих істин розуму як орієнтирів у виборі між добром і злом, порядком та анархією.

Історично виникнення класичного лібералізму пов'язане з появою нового для феодального суспільства класу — буржуазії.

Однак у класичному лібералізмі свобода ще не вступала в драматичні відносини з новими капіталістичними відносинами. Вона розглядалася як рівність, як свобода для всіх, а індивідуалізм — як розвиток і самовираження особистості.

Ідеологом буржуазного лібералізму Франції першої половини XIX ст. був Бенжамен Констан (1767—1830), який вважав, що свобода утверджується не через владу народу, а через незалежність індивіда від державної влади. Свобода людини — це особиста, громадянська свобода. Права громадянина існують незалежно від державної влади. Політична свобода, держава, на думку Констана, є лише засобом забезпечення громадянської свободи. Влада, яка порушує громадянську свободу, перетворюється на тиранію, ліквідує засади власного існування. Звідси висновок: політична влада, кому б вона не належала — монарху, народові, — не може бути абсолютною. Межі її — у правах особистості.

Объяснение: