Какие слова выбирает поэт, чтобы мы услышали, как поёт ручей? (Есенин «Черемуха»)

Всё дальше уходит Великая Отечественная война в , но память о ней жива в е дело на фронте, в тылу, в партизанских отрядах боролись все: от мала до велика. Пусть не все рисковали в одинаковой степени, но отдавали себя без остатка, свой и труд во имя грядущей победы, которая досталась нам очень дорогой ценой.

Но память человека со временем ослабевает, из нее по крупицам уходит сначала второстепенное, менее значимое и яркое, а затем и существенное. К тому же все меньше становится ветеранов, тех, кто войну и мог бы рассказать о ней. Если в документах и произведениях искусства не будут отражены самопожертвование и стойкость народа, сердцах и душах людей. В самом деле, как можно забыть наш беспримерный подвиг, наши невосполнимые жертвы, принесённые во имя победы над самым коварным и жестоким врагом – фашизмом., созданы замечательные произведения литературы. И тут нет какой преднамеренности, есть боль, не покидающая душу народа, который потерял за годы войны миллионы человеческих жизней. Но самым главным в разговоре на эту тему является сохранение меры и такта в отношении к правде войны, к ее участникам.

Антон Павлович Чехов — великий російський письменник. Передусім він відомий як майстер оповідання. Його твори короткі й влучні, як постріл майстерного стрілка. Мішень — це людська підлість, чиношанування, самоприниження та інші людські вади.

Антон Чехов писав: "Тільки тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, якою вона є". І він умів показати людину як ніхто інший. Декількома деталями лаконічно й коротко письменник створив яскраві художні образи.

Ось перед читачем постає поліцейський наглядач Очумєлов із оповідання "Хамелеон", який час від часу то скидає, то надягає шинель. Так само легко він змінює свою думку стосовно долі нещасного собаки, винуватця каліцтва золотих справ майстра Хрюкіна. Ницо і підло, негідно звання людини так прогинатися перед одним лише ім'ям сильних світу цього.

А ось на вокзалі зустрілись два колишніх друга-гімназисти (оповідання "Товстий і тонкий"). Але спершу тепла зустріч перетворюється на неприємну недоречність. Чиношанування змушує тонкого самопринижуватись, втрачати власну гідність. Найогидніше, що відбувається це перед очима дітей, які потім наслідуватимуть поведінку дорослих,

Антон Павлович Чехов не лише талановитий майстер слова, а й надзвичайно інтелектуальна людина. Своїми творами він прагнув пробудити людей від духовної сплячки, позбутися убогості. Чехов щиро вірив у те, що, побачивши себе в героях його творів, люди обов'язково зміняться. Світ навколо стане набагато кращим, якщо людина стане Людиною. Хочеться вірити в те, що свої оповідання А. Чехов писав недарма, що його відточене влучне слово дістанеться онімілих душ.