Подбери к существительным причастия, используя глаголы в скобках. Укажи вид, время и возвратность причастий.

ответ к заданию по русскому языку
 

Объяснение:

БИЛИНА ЯК ЖАНР ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - БИЛИНИ І БАЛАДИ

І великими, і малими ділами можна заслужити милість Божу.

Володимир Мономах. «Повчання дітям»

Поетичне відображення історії Київської Русі в билинах. Понад десять століть тому в Києві, столиці Київської Русі, як і тепер, виблискували на сонці куполи церков і було чути малинові дзвони... Біля палацу князя Володимира збиралися гості з різних земель, купці й простий народ. Вулиці й площі наповнювалися людом, для якого гуслярі голосно співали пісні про перемогу княжої дружини над ворогами, героїчні діяння руських воїнів і мудре правління князя.

Ці пісні називали билинами (з давньорос. быль — те, що було), або старинами, чи старинками.

У билинах трапляються імена реальних історичних діячів. В образі билинного князя Володимира (Володимир Красне Сонечко) поєдналися риси київських князів Володимира Святославича (бл. 960-1015, за його правління в 988 р. відбулося хрещення Русі) і Володимира Мономаха (1053-1125, під час його правління відбулося зміцнення держави).

Зауважте

Билини передавали з вуст в уста, від покоління до покоління. Давно минули ті часи, а в билинах назавжди закарбувались історичні події, пов’‎язані із зміцненням Київської Русі, а також дух наших пращурів, які прагнули свободи, миру та світлого ідеалу.

У билинному епосі також діють реальні князі Вольга (Олег) Святославич, Добриня, Гліб, Всеслав Полоцький, бояри Ставр і Путята, купець Садко та ін. Згадуються половецькі хани Шарукан (Шарк-великан, Кудреван), його син Отрак і внук Кончак (Коньшак), хан Сугра, Тугоркан (Тугарин-Змій), татарські хани Батий і Калин-цар. Ці імена історичних діячів уможливили визначення хронологічних меж сюжетів билин — приблизно 975- 1240-і роки. У билинах ідеться про військові походи київських князів, їхню боротьбу з кочовими племенами, що загрожували Київській Русі (печеніги, половці, татари та ін.), а також про інші аспекти тогочасного буття — працю, торгівлю, мистецтво. Билини мали на меті укріпити дух народу, об’‎єднати людей різних соціальних станів довкола рідної держави.

Географія билин досить широка й конкретна. Київ, Чернігів, Новгород, Муром і південні краї — місце дії в багатьох билинах. Інколи в них згадуються «заморські землі» — Цар- град (або Візантій, Константинополь, нині Стамбул), Єрусалим. Однак, які б історичні події не були взяті за основу билин, які б реальні імена й місця не згадувалися, вони обов’‎язково переосмислювалися народними співцями, котрі давали легендарне трактування тому, що колись відбувалося в Київській Русі.

Характерні ознаки билин. Билини стали втіленням історичного минулого, народного духу, думок і прагнень людей Київської Русі. У билинах у казковій, напівфантастичній формі знайшли відтворення уявлення народу про добро і зло, війну і мир, ідеальних героїв, працю, державну владу, місце людини на землі. Не випадково персонажі билин, як і в казках, поділяються на позитивних і негативних. Позитивні герої (Ілля Муромець, Микула Селянинович, Альоша Попович, Добриня та ін.) відстоюють добро й справедливість. Вони не прагнуть воювати, але за необхідності беруть у руки меч і захищають руську землю. Негативні персонажі (Калин-цар, Соловей-Розбійник, Змій Горинич та ін.), навпаки, несуть зло: вони загрожують миру й спокою людей, заважають їхній вільній праці, а тому однозначно засуджуються билинними співцями.

1) В предложении ставится запятая:
-   при  перечислении  однородных членов  (На столе лежали  краски,  кисти  и альбом);
-  если оно сложное {Я проснулся, когда зазвенел будильник). В предложении ставится тире:
-   перед обобщающим словом, стоящим после перечисления {Столы, стулья, посуда — все было сделано из дерева);
-   между подлежащим и сказуемым, выраженным существительными (Дельфины — млекопитающие) или инфинитивом {Ученого учить — только портить);
-   после прямой речи перед словами автора («Пойдем со мной», — сказала я мальчику).
2)1. «П», — а.
«Я тебе позвоню», — сказал мне Паша.
2.  «П!» — а.
«Позвони мне!» — сказал Паша.
3.  «П?» —а.
«Ты позвонишь мне?» — спросил Паша.
4.  А: «П».
Мария Ивановна сказала: «На следующей неделе будет контрольная».
5.  «П, — а, — п».
«Здесь всегда дожди, — сказал экскурсовод, — особенно летом».