Государственные федеральные аудиовизуальные средства массовой информации (СМИ) должны выпускать в эфир по одному из общероссийских

ответ:

однажды подходит к булке хлеб с фотографией. говорит булке:

- слушай, мне тут прислали координаты клада. пошли за ним?

а булка отвечает хлебу:

- тебе-то легко идти, ты состоишь-то из основных ингредиентов, а вот мне тяжко туда-сюда ходить: на мне вечно что-то насыпано, то сахар, то соль.

- а ну-ка, - говорит хлеб, - дай нюхну. может, узнаю, что на этот раз и тебе.

нюхает хлеб голову булки, зажав одну ноздрю, и вдруг отпрыгивает. зрачки его расширились, а в голове помутнело.

- ну, - говорит, - и посыпка у тебя сверху. не пойдем мы ни за каким кладом, садись и наклони голову ко мне. мне нужно еще раз проверить.

и нюхает. а булка все так же остается в недоумении и решает-таки тоже попробовать снюхнуть.

ей понравилось.

Героїчна вилазка цих героїв у ворожий табір — це вияв їхньої великої ненависті до ворога, прояв палкої любові до рідної землі і патріотичний вчинок справжніх синів своєї землі. Обидва побратими були «в службі вірні козаки». Низ та Евріал були земляками, які до Енеєвого війська разом завербувалися, разом і службу свою несли сумлінно й бездоганно. З поеми відомо, що в Евріала десь на батьківщині залишилася старенька мати «без сил і в бідності, слабая», а у Низа взагалі не було нікого з рідних.Намір товаришів пробратися у ворожий табір і «каші наварити там» був породжений високим почуттям патріотизму цих воїнів. Евріал був вірним батьковому заповітові і пам’ятав, як той «сердюк опрічний», заповідав колись синові: «Умри на полі, як герой». А на умовляння свого товариша залишитися на варті і зберегти своє життя заради матері, задля якої повинен жити даліБойове побратимство між цими двома земляками-патріотами настільки міцне і священне, що на його перешкоді не може стати навіть смерть. З цього погляду знаменними можна назвати слова Евріала, які він промовляє як клятву вірності своєму товаришевіНиз чесно виконав свій обов’язок перед Евріалом, залишився до кінця вірним присязі, почуттю побратимства та дружби. Страху у цих героїв поеми не було