Фантастичне та комічне у повісті М. Гоголя "Ніч перед Різдвом"
Чарівна ніч перед Різдвом в однойменній повісті М. Гоголя починається з фантастичної події. Із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. Там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. Незабаром відьма набрала їх повний рукав. Чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. І тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. Навіть дорогу до шинку важко було знайти.
Досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я Солоха. Вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. Чорт слідом за Солохою через пічну трубу проникнув до хати.
Чого тільки не буває у святкову ніч! То ж і коваль Вакула мандрує з Диканьки до Петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої Оксани черевички самої цариці. Зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.
А яке ж свято обходиться без жартів і сміху! Сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. Сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до Солохи на вогник. Ніхто з Солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані Чуб — не хотіли, щоб їх там хтось бачив. То ж Солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. І такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
К выдающимся литературным памятникам Руси относят Слово о Законе и Благодати
Даосизм почти никогда не был официальной религией — скорее представлял собой движение народных масс, одиноких практиков и отшельников. Но в недрах даосизма регулярно рождались новые идеи, которые вдохновляли учёных, политиков, писателей. Крестьянские бунты в Китае и восстания со свержением династий зарождались тоже в недрах даосизма [5].
Даосизм в дальнейшем разделился на два течения: школы Сунь Цзяня и Инь Вэня, с одной стороны и школа Чжуан Чжоу с другой.
В эпоху Шести династий Школа Небесных Наставников распространилась по всему Китаю, однако другие школы приобретали популярность, и влияние Небесных Наставников ослабевало. Школа была расколота, появились также Северные Небесные Наставники, а потом и Южные Небесные Наставники. Параллельно набирали силу школы Шанцин (делающая упор на визуализациях и контактом с небожителями) и Линбао (обращающая внимание на медитации, испытавшая влияние буддизма).
Позднее, в танскую эпоху Школа Небесных Наставников была воссоздана как Школа Истинного Единого (Чжэнъи), получив особые императорские привилегии, в эпоху Сун школа Чжэнъи получила императорские привилегии и было признано её главенство над Шанцин и Линбао, а в 1304 году монгольские власти подтвердили статус школы, и заметно ослабевшие Шанцин и Линбао были поглощены и прекратили самостоятельное существование.
Ван Чунъян (XII век) и его ученики основали школу Цюаньчжэнь монастырского даосизма, которая получила распространение преимущественно на севере Китая. Таким образом в послемонгольскую эпоху даосизм стал представляться двумя основными школами — Школа Истинного Единого на юге и Цюаньчжэнь на севере.
Объяснение: