Пользователь работал с каталогом D:\ДОКУМЕНТЫ\ФОТО\2011\ВЕСНА. Сначала он поднялся на три уровня вверх,

ГАЙАВАТА (англ. Hiawatha) — герой поэмы Лонгфелло «Песнь о Гайавате» (1855). Образ Г. имеет мифологические и исторические прототипы. Исторический Г. жил в XVIIв. в Северной Америке и стал одним из основателей лиги пяти ирокезских племен. Сначала он был одним из вождей племени онондагов, где ему противостоял энергичный и честолюбивый вождь Атотаро. Г. был изгнан, и его усыновило племя могауков. Само имя Г. этимологически объясняется как наследованное имя одного из вождей этого племени (по другому толкованию Г.— это древнее божество охотников и рыболовов). Самый авторитетный вождь могауков — Деканавида - стал сторонником Г., и вместе они организовали союз четырех племен, к которым позже присоединились и онондаги (легенда об избавлении Г. и Деканавидой вождя онондагов Атотаро от злых духов). Позже в индейской мифологии Г. стали отождествлять с Манабозо (индейск. кролик) — одним из классических вариантов культурного героя-первопредка, творца жизненных благ и изобретателя ремесел и обычаев. Лонгфелло, который при написании поэмы глубоко интересовался финским народным эпосом «Калевала», придал Г. черты, во многом сходные с космогоническими героями «Калевалы» —Вейнемей-неном и Ильмариненом.

Сам Лонгфелло писал об образе Г.: «Я написал ее (поэму) на основании легенд, господствующих среди североамериканских индейцев. В них говорится о человеке чудесного происхождения, который был послан к ним расчистить их реки, леса и рыболовные места и научить народы мирным искусствам. У разных племен он был известен под разными именами: Мичабу, Чиабо, Фаренавайгон и Гайавата, что значит — пророк, учитель».

В поэме появление Г. как «пророка» предсказывает прародитель индейцев, «Владыка Жизни» Гитчи Манито. Г. появляется на свет как сын Западного Ветра и внук звезды (луны). Он несет мир и порядок индейским племенам, постоянно сражается со злом и защищает добро. Он учит индейцев земледелию и письменности. Г., по мысли Лонгфелло, становится «учителем человечества». В мифологических параллелях Г.— Прометей индейского народа.

Г. не только мифологический — он еще и романтический герой, воплощающий идеал американских романтиков, их мечту о герое, который наиболее полно слит с природой (Эмерсон). Г. с детства учится понимать природу, свободно общаться со всем живым и неживым в ней, знать ее язык. Его разум воспринимать и постигать природу. Романтизированы отношения между Г. и его женой, между Г. и его друзьями. Г. объединяет в себе черты поэта и воина — он призван освободить мир от чудовищ, он пример доброты и благородства.

В образе Г. Лонгфелло как бы спрессовывает воедино три времени: мифологическое время первопредков (время зарождения ритуалов и обычаев, зарождения письменности и поэзии), время историческое (объединение ирокезских племен) и время идеальное (в котором Г. выступает в качестве гостеприимного хозяина, подготовившего свой народ к встрече с белыми христианами, как бы передающего свои земли и их обитателей новой эпохе заселения Америки европейцами). Таким образом, Г. превращается в грандиозный образ народного героя, связующий настоящее и будущее. В конце поэмы Г. покидает свои племена, уплывая в пироге на Запад, как бы исполнив предназначенную ему миссию. вместе с героями Ф.Купера сформировали обобщенный «образ индейца» североамериканской литературы. Для русских писателей (в частности, для Л.Толстого) Г. представлялся народным героем, идеально воплощенным в литературном произведении

Объяснение:

1. Ймовірність існування життя на інших планетах

2. Є три особливості, які роблять Землю унікальною серед інших планет: віддаль від Сонця, розміри і (що, можливо, менш істотно) відносно велика маса природного супутника Місяця. Всі три характеристики виявились важливими для існування і розвитку життя. Земля знаходиться від Сонця на дуже зручній віддалі -149 600 000 км. Саме на цій відстані середня температура на поверхні така, що дозволяє воді, яка входить до складу тіл живих істот, знаходитись у рідкому стані, а не у вигляді льоду чи водяної пари.

3. Якби Земля знаходилась на місці Венери, то велика кількість радіації від Сонця врешті-решт зробила б її схожою на Венеру з потужною атмосферою з вуглекислого газу і занадто високою для існування життя температурою. Якби Земля перемістилась на орбіту Марса, то зменшення кількості сонячного тепла викликало б охолодження океанів і збільшення площі полярних шапок, що зрештою перетворило б її на неконтрольований холодильник з занадто низькою для існування життя температурою. Таким чином, розміри і відстань від центрального світила - це два вирішальних фактори з точки зору умов для існування життя (в кожному разі, схожого на земне).

4. Де у Всесвіті шукати планети, придатні для життя? Дослідження показують, що більшість зір у нашій Галактиці входять до складу кратних систем. Це свідчить про те, що у більшості випадків протизоряна хмара, в якій іде формування зорі, розбивається на фрагменти так, що утворюється одразу кілька об'єктів. Досить часто розподіл мас між ними буває дуже нерівномірним.

5. Зорі набагато меншої маси, ніж Сонце, також погані кандидати для пошуків. Щоб отримати потрібну кількість тепла від такої зорі, планета повинна знаходитись до неї набагато ближче, ніж Земля до Сонця. Наприклад, від зорі Бернарда, другої за віддаленістю від Сонячної системи (6 св. p.), планета мусить знаходитись на віддалі 1 млн 300 тис. км. Це лише втричі далі, ніж Місяць від Землі!

6. Отже, варто шукати планети тільки біля зір, схожих на Сонце. А їх серед 400 млрд зоряного населення нашої Галактики за підрахунками налічується до 28 млрд.

7. Побачити планети біля інших зір дуже важко, бо їхня яскравість набагато менша, ніж яскравість основного світила. Та все ж є кілька методів, які дозволяють виявити наявність планет, навіть не бачачи їх. Основним серед них є метод променевих швидкостей, який за сучасних методик дозволяє реєструвати коливання променевої швидкості зорі навіть у 3 м/с за рахунок наявності невидимого компонента.

8. До пошуків планет підключаються все нові й нові групи дослідників, їм виділяється час на найпотужніших телескопах Землі. Так що немає сумніву - цей список найближчими роками збільшиться в кілька разів. Цей факт свідчить про те, що планетні системи в космосі вельми поширені. На жаль, поки що всі нововідкриті планети подібні до планет-гігантів Сонячної системи, але, напевно, серед них повинні бути і подібні до Землі. Для їхнього пошуку потрібні нові підходи, нове обладнання; роботи в цьому напрямку вже проводяться. Ідуть експерименти в області оптичної інтерферометри, розглядаються проекти потужних космічних інтерферометрів

9. Але серед дослідників є й такі, хто досить скептично оцінює імовірність знайти життя і розум у Всесвіті. Адже мало того, що всі відомі позасонячні планети мають занадто великі маси, вони ще і рухаються по занадто витягнутих орбітах, що призводить до коливань температур, які виходять за межі припустимого для збереження життя. І скоріше за все Сонце з його планетною системою, де колові орбіти акуратно вкладені одна в одну, і сама Земля -це екстраординарна рідкість у Всесвіті.

10. Таким чином, Земля, на якій є не просто життя, а життя розумне, уявляється унікальним витвором природи і чи не єдиним носієм того дивовижного збігу космічних обставин, що забезпечили появу життя і розуму. І якщо Молочний Шлях справді позбавлений присутності інших представників розумного життя, то важливо робити все, щоб зберегти його бодай на Землі.