Каков характер движения свободно падающего тела?

свободно падающее тело движется с постоянным ускорением те равноускоренно

Рух живопису і графіки сучасності до символів, знаків, актів, станів можна пояснити кількома факторами.

По-перше, у сучасному світі знаки та символи є важливими елементами комунікації і культури. Знаки та символи використовуються для передачі інформації і створення відчуття спільності. У багатьох випадках символи і знаки стають більш універсальними і зрозумілими, ніж конкретні образи.

По-друге, знаки та символи дозволяють художникам експериментувати з формою та структурою, а також створювати більш абстрактні твори, які можуть бути більш універсальними і менш обмеженими контекстом.

По-третє, цей рух може бути реакцією на поширення масової культури та засобів масової комунікації, де знаки та символи є важливими елементами.

Отже, можна зробити висновок, що рух живопису і графіки сучасності до символів, знаків, актів, станів відображає сучасні тенденції культури і зміни сприйняття світу. Знаки та символи стали важливими елементами комунікації і дозволяють художникам експериментувати з формою та структурою. Цей рух може бути реакцією на поширення масової культури та засобів масової комунікації, де знаки та символи є важливими елементами. У багатьох випадках символи і знаки стають більш універсальними і зрозумілими, ніж конкретні образи. Це відкриває нові можливості для художників створювати більш абстрактні твори, які можуть бути більш універсальними і менш обмеженими контекстом.

Український постмодерний роман (зокрема, «Рекреації», «Московіада», «Первєрзія» Юрія Андруховича) заперечує оповідні стратегії реалістичного дискурсу: причинно-наслідкові зв’язки сюжету, психологічну зумовленість поведінки персонажів, деякими аспектами перегукуючись з американськими постмодерністами «чорного гумору», в канонах якого, наприклад, написано оповідання Юрія Винничука «Ги-ги-ги». Оповідач-абсурдист найдошкульніше висміює свого героя, діючи на читача епатажно, викликаючи огиду і відразу до ганебних вчинків персонажа. Постмодернізм вибудовує особливу концепцію світу. Якщо модерністи прагнули виявити найменші відмінності та принципову несумісність усіх сторін зображуваної дійсності, то постмо- дерністи захищають позицію відстороненого і відчуженого ігача. Постмодерністи утверджують принцип загальної рівнозначності всіх явищ і аспектів життя, часто агресивно засуджують насильницьку дегуманізацію, асиміляцію людини зовнішнім світом, що були яскраво виражені в просторі радянської імперії (збірка поезій «Тінь великого класика та інші вірші» (1991 р.), п’єси Олександра Ірванця «Маленька п’єса про зраду для одної актриси», «RECORDING» (1991 р.), роман Юрія Іздрика «Воццек» (1996 р.). У цьому аспекті український постмодернізм має свою специфіку як явище постколоніальної культури. Це засвідчує проза Юрія Андруховича: за грою, «витівками» у його творах прозирає віра в духовність народу, якої немає у західних постмодерністів. Те, що в текстах Євгена Пашковського, В’ячеслава Медвідя, Юрія Андруховича карнавалізм та інші елементи постмодернізму спрямовано проти негативних явищ в українській культурі й політиці, Богдан Рубчак розцінює як вияв глибокого патріотизму.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/3500-postmodernizm-v-ukrajinskij-literaturi Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua