Прямая MN — общая внутренняя касательная двух окружностей, радиусы которых равны 3 см и 5 см, M и N — точки касания (рис. 347 Расстояние

решение задания по геометрии
 

Фідій, найвидатніший із скульпторів того часу, керував створенням скульптурного оздоблення Парфенону – храму в Афінах, присвяченого богині-покровительці цього грецького міста. Велич, відчуженість, неземна краса – показові риси творів Фідія. Він створив велетенські статуї Афіни Парфенос (Діви) заввишки 12 м та Афіни Промахос (Войовниці) – 8 м для Афінського акрополя, а також одне з семи чудес світу – 14-метрову статую Зевса Олімпійського. Статуя Афіни Промахос стояла в наосі Парфенону. Пластинами із золота і слонової кістки було оброблено дерев’яний остов колоса. Коштовні камені – сапфіри – поміщалися в очних ямках. На правій долоні, що покоїлася на колоні, стояла статуя богині Перемоги Ніки. Ліва рука Афіни спиралася на щит із зображенням битви греків з амазонками. За переказами, серед фігур воїнів, зображених на щиті богині, Фідій розмістив портрети Перікла і свій власний. Це, а також виявлена під час перевірки недостача золота, відпущеного скульпторові для роботи, призвело до обвинувачень Фідія у блюзнірстві та казнокрадстві й вигнання його з Афін.

Близько 448 р. до н.е. Фідій виконав 13-метрову статую Зевса для храму Зевса в Олімпії.

Мирон – один із найвидатніших скульпторів Стародавньої Греції. «Дискобол» давньогрецького скульптора Мирона став найвідомішим шедевром класичного періоду. Греки перемогли персів у Марафонський битві, настав очікуваний мир, і митці, заручившись духом оптимізму, почали створювати нові шедеври у більш реалістичній манері. Оригінальна статуя виконана з бронзи і зберігається у Римському національному музеї.

Статую «Дискобол» він створив у V ст.до н.е. Одному з перших йому вдалося передати рух у скульптурі. Він зумів закарбувати той момент, коли диск ось-ось вирветься з руки атлета й за мить вже буде у польоті. Юнак готується випрямитись, його рука з диском, що тільки-но відкинута назад, зараз піде вперед. Цю мить рівноваги складного руху майстерно зміг вхопити Мирон, показавши у нерухомій статуї дві фази руху: попередню та наступну. У статуї втілена не тільки фізична напруга атлета, а й вольова зосередженість: обличчя прекрасної тілом і духом людини сповнене владної енергії і в той же час спокійне. Творчість Мирона була цілковито підкорена основній ідеї скульптурного мистецтва – зобразити досконалу людину через гармонію руху людського тіла.

У творчості Поліклета провідною темою став показ атлетів, які сприймалися як уособлення найкращих рис громадянина. Широко відомі твори скульптора «Дорифор» - могутній воїн зі списом, втілення спокійної гідності, та «Діадумен» - стрункий юнак, який вінчає себе пов’язкою переможця в змаганнях. Майстер Поліклет зробив важливий крок на шляху до «оживлення»скульптури. Його «Дорифор» («Списоносець») стоїть легко та невимушено, тримаючи спис на плечі. Поза атлета є абсолютно природною. Секрет полягає в тому, що Поліклет відкрив закон відкрити секрет скульптора. Проте досі будь-які спроби лишаються марними.

У ІV ст.до н.е. уславилися Лісіпп («Геракл з левом», «Апоксіомен»), Леохарт («Аполлон Бельведерський»). Особливо виразними є статуї Лісіппа. В Апоксіомені показано атлета після боротьби, ще повного нервової напруги. Майстру добре вдалося передати збудження юнака після боротьби.

Скопас із Пароса - давньогрецький скульптор, архітектор та художник 4 століття до н. е., чия творчість поряд із Лісіпповою, завершила період пізньої класики. Представник, так званої, новоаттичної школи, першим серед давньогрецьких скульпторів відмовився від бронзи та звернувся до мармура.

Народився на острові Парос, працював у Тегесі (нині Піалі), Галікарнасі (нині Бодрум) та інших містах Греції і Малої Азії. Як архітектор брав участь у спорудженні храму Афіни Алей в Тегесі (350-340 до н. е.) і мавзолею у Галікарнасі (середина 4 ст. до н. е.) - одного з античних чудес світу.

Серед збережених до наших часів творів Скопаса найважливішим є фриз мавзолею у Галікарнасі із зображенням амазономахіі (середина 4 ст. до н. е.; спільно з Бріаксісом, Леохаромі Тимофієм; фрагменти зберігаються у Британському музеї, Лондон). Численні роботи Скопаса відомі за римськимм копіямм (Потос, Молодий Геракл, Мелеагр, Менада, тощо).

Відмовившись від властивого мистецтву з виразом світоправлячої могутності і разом , що представляє сцену битви лапіфів з кентаврами. На метопах змальовані 12 подвигів Геракла.

Венера Мілоська - мармурова статуя богині Афродіти, датована приблизно 150 р. до н. е. Автор Венери Мілоської невідомий. Спочатку вона приписувалась Праксітелю, .

ответ:

первичным в понимании природы науки является ее воздействие на самого человека, на систему его интересов, потребностей и возможностей действий в организации своего бытия и его совершенствования. наука не есть нечто внешнее по отношению к сущности человека, она, скорее, связана, так сказать, с самой его сутью. последняя выражается, прежде всего, в потребностях человека. именно потребности, их так или иначе системы определяют то, что можно назвать феноменом человека. потребности человека весьма разнообразны, иерархически организованы и многие из них обновляются. в наше время принято выделять три вида базисных потребностей: витальные (биологические) , социальные (принадлежность к определенной группе) и познания. «последнюю группу исходных потребностей, - пишут п. в. симонов и п. м. ершов, - составляют идеальные потребности познания окружающего мира и своего места в нем, познания смысла и назначения своего существования на земле как путем присвоения уже имеющихся культурных ценностей, так и за счет открытия совершенно нового, неизвестного предшествующим поколениям. познавая действительность, человек стремится уяснить правила и закономерности, которым подчинен окружающий мир. его загадочность так трудно переносится человеком, что он готов навязать миру мифическое, фантастическое объяснение, лишь бы избавиться от бремени непонимания, даже если это непонимание непосредственно не грозит ему ни голодом, ни опасностью для жизни» .

весьма важно отметить, что потребность познания не является производной от биологической и социальной потребностей, а ведет свое происхождение от универсальной, свойственной всему живому потребности в информации.

если не признавать стремление к познанию в качестве базисной потребности человека, то ее нишу займут иные, потребности, среди которых особо агрессивна воля к власти.

удовлетворяя и развивая потребности познания, человек делает возможным свое комплексное, целостное развитие. наука создает идеальный мир, систему идеальных представлений о мире, предваряя этим практические действия. тем самым наука характеризуется рядом взаимо - дополняющих функций в жизнедеятельности и личности, и общества. при общей оценке идеального мира, мира знаний особо обращают внимание на два аспекта. прежде всего, отмечается, что вовлечение в научную деятельность, приобщение к сфере знаний повышает и общую культуру человека.

в развитии науки воплощена, прежде всего, эволюция мышления человека, его интеллекта. именно наука радикальным образом содействует становлению и обогащению абстрактно-логического мышления, делая его все более утонченным и изощренным. вместе с тем природа человека далеко не сводится к мыслительной деятельности. важнейшей характеристикой жизнедеятельности человека является ее эмоционально-нравственный аспект, представления о котором воплощены главным образом в искусстве. соответственно этому взаимодействие науки и искусства обусловливает целостное развитие человеческой личности, по меньшей мере, ее духовного мира.

россия может иметь достойное будущее лишь на пути сохранения и развития образования и создания новых совершенных технологий. всесторонняя образованность населения - главная опора науки. наука отвечает этому условию.

таким образом, наука является одной из важнейших форм культуры общества, а ее развитие – важнейшим фактором обновления всех основных сфер жизнедеятельности человека. современная наука формирует мировоззрение человека, тесно связана с техническим прогрессом, создавать прогнозы развития общества и разрабатывать программы, решающие проблемы, встающие перед человечеством.