В какой части Африки расположены горы Атлас?

ответ - Северной

ответ:Образ Елізи Дуліттл у комедії Б. Шоу "Пігмаліон" подано у розвитку. На початку твору це невпевнена у собі бідна квіткарка, яку лякає все, що відбувається навколо: дивний громадянин, що записує її слова. Власне сама п'єса має оригінальну форму. Важливу роль для розуміння концепції автора відіграють передмова і післямова. У передмові драматург повідомляє, що комедія має виразно дидактичний характер. Це ми усвідомлюємо, тільки висновки від прочитаного або побаченого робить кожен читач або глядач свої. Яку істину хотів довести Б. Шоу, демонструючи зміни, які відбулися із бідною Елізою Дуліттл? Чи можна змінити життя людини, її світогляд, примусивши розмовляти правильною літературною мовою?

Щодо другого питання, то драматург запевняє, що зміна, яка відбулася з Елізою Дуліттл цілком реальна. Ті, хто бажає досягти кар'єрних успіхів, скидають звичні діалекти подібно до змії, яка скидає стару шкіру. Далі зазначається, що перетворення це треба робити із науковим підходом, оскільки "остання стадія навчання може видатися безнадійніше, ніж перша: чесний природний діалект нетрів винести набагато легше, ніж спробу особистості, що не навчена фонетично, наслідувати вульгарному жаргону членів гольф-клубу".

Навчання Елізи відбувалося із урахуванням усіх наукових вимог, хоча іноді сам Хіггінс грішив, вставляючи подекуди жаргонні вислови. Це прямий натяк на ще одну героїню п'єси, Клару. Від народження Клара мала те, чого так прагнула Еліза. Проте розвиток її відбувався у зворотньому напрямку — вона губила те, що мала. Згадаймо, коли Клара вперше почула Елізу, то відразу ж вирішила наслідувати цей зразок "красномовства". На зауваження матері вона відповіла, що так розмовляє сучасна молода еліта — це мода. Отже, на початку дівчата мали різні можливості, але кожна досягла того, на що була спроможна. Повернемося до образу Елізи Дуліттл.

Объяснение:

Если ты имеешь в виду «Гулливер в стране лилипутов», то вот:

блефускуанцы стали торопливо собирать Гулливера в дорогу.
Они зарезали триста коров, чтобы смазать его лодку жиром. Пятьсот человек под надзором Гулливера сделали два больших паруса. Чтобы паруса вышли достаточно прочные, они взяли самое толстое тамошнее полотно и сложив в тринадцать раз. Снасти, якорный и причальный канаты Гулливер приготовил сам, скрутив по десять, двадцать и даже тридцать крепких веревок лучшего сорта. Вместо якоря он при большой камень.
Все было готово к отплытию.
Гулливер в последний раз пошел в город, чтобы попрощаться с императором Блефуску и его подданными.
Император со своей свитой вышел из дворца. Он пожелал Гулливеру счастливого пути, подарил ему свой портрет во весь рост и кошелек с двумястами червонцев - у блефускуанцев они называются "спругами".
Кошелек был очень тонкой работы, а монеты можно было ясно разглядеть с увеличительного стекла.
Гулливер от души поблагодарил императора, завязал оба подарка в уголок своего носового платка и, помахав шляпой всем жителям блефускуанской столицы, зашагал к берегу.
Там он погрузил в лодку сотню воловьих и триста бараньих туш, вяленых и копченых, двести мешков сухарей и столько жареного мяса, сколько успели приготовить за три дня четыреста поваров.
Кроме того, он захватил с собой шесть живых коров и столько же овец с баранами.
Ему очень хотелось развести таких тонкошерстных овечек у себя на родине.
Чтобы кормить в дороге свое стадо, Гулливер положил в лодку большую охапку сена и мешок зерна.