Ккакой системе ( традиционная, командная , рыночная, смешанная) относится страна северная корея (кндр)

В северной корее командная экономика

Відповідь:

ндіюсь до Пояснення:

Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.

Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.

Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).

На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.

Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.

Лирика Александра Трифоновича Твардовского трогает душу своей задушевностью, пронзительной грустью и болью. Стихи, посвященные матери, написаны уже зрелым человеком и признанным мастером. В юности трудно предугадать потери и невзгоды, только прожитое время, приобретенная мудрость и неотвратимость потерь заставляют осознать кровную связь с родным существом — матерью с ее самоотверженностью и особой безграничной любовью. Прощаемся мы с матерями Задолго до крайнего срока — Еще в нашей юности ранней, Еще у родного порога… Разлука еще безусловней Для них наступает попозже, Когда мы о воле сыновней Спешим известить их по почте. Со страниц этого цикла веет подлинной Россией, той малой Родиной, которая взрастила поэта, о которой он никогда не забывал, подчеркивая свое неразрывное родство со Смоленщиной. Мать и Родина — это два самых дорогих образа в поэзии Александра Трифоновича. Для него Родина-мать — не просто красивая метафора — это та основа, на которой держится жизнь. Поэт понял ее хрупкость в далекой юности, когда семью сослали в Сибирь, осудив за мнимое кулачество. Эта боль осталась в Твардовском на всю жизнь, никогда не забываемый упрек, не высказанный ему матерью, и оттого еще больнее и безысходнее чувствовал свою бес за них. В краю, куда их вывезли гуртом, Где ни села вблизи, не то что города. На севере, тайгою запертом, Всего там было — холода и голода. Но непременно вспоминала мать, Чуть речь зайдет про все про то, что минуло, Как не хотелось там ей помирать,— Уж очень было кладбище немилое. Все стихи, посвященные матери Александра Трифоновича, овеяны грустью, это его тоска о счастливом времени, когда жив был родной человек, и неотвратимость ухода, невозможность заново прожить то безмятежное, пусть и трудное время. Перевозчик-водогребщик, Парень молодой, Перевези меня на ту сторону, Сторону — домой… Отжитое — пережито, с кого какой же спрос? Да уже неподалеку И последний перевоз. Этот цикл напоен истинной любовью поэта к матери, к женщине-труженице вообще и безграничной благодарностью за этот мир, подаренный ему и тысячам таких же, как и он. И первый шум листвы еще неполной, И след зеленый по росе зернистой, И одинокий стук валька на речке, И грустный запах молодого сена, И отголосок поздней бабьей песни, И просто небо, голубое небо — Мне всякий раз тебя напоминают…