Трогаясь с места локоматив движется прямолинейно и проходит первый участок путь 500м с ускорением а1 а следующий участок путь 500м с ускорением а2. при этом на первом участке пути его скорость возрастает на 10м/с а на втором участке на 5м/с. что больше а1 или а2 решение

L1=l2=500м l1=a1*t1^2/2; a1=v1/t1         l2=v1*t2+a2*t2^2/2 a2=v2/t2 a1=0.25 м/с^2 a2 = 0.125 м/с^2

Найдём зависимость периода обращения спутника от плотности и радиуса планеты. сила притяжения планеты f = gmm/r² создаёт центростремительное ускорение спутника ω²r: gmm/r² = mω²r (g — универсальная гравитационная постоянная, m и m — массы планеты и спутника соответственно, ω — угловая скорость обращения спутника) . но масса планеты равна произведению плотности и объёма: m = ρv = 4πr³ρ/3; тогда g(4πr³ρ/3)/r² = ω²r; (4π/3)ρg = ω²; ω = 2√((π/3)ρg). период обращения равен t = 2π/ω = √(3/(πρ как видно, период обращения спутника зависит только от плотности планеты (обратно пропорционален квадратному корню из неё) и не зависит от её радиуса. отсюда получаем ответ: период обращения спутника юпитера примерно в 2 раза больше, чем спутника земли.

Объяснение:

Ця формула для визначення періоду коливань математичного маятника була виведена і перевірена на дослідах голландським фізиком К. Гюйгенсом (1629 — 1695), тому її часто називають формулою Гюйгенса.

Період коливань математичного маятника залежить лише від прискорення вільного падіння в даному місці Землі і від довжини маятника. Період не залежить від амплітуди коливань і від маси підвішеного тягарця, що легко перевірити на дослідах з різними маятниками. Слід лише пам'ятати, що розміри тягарця мають бути малими порівняно з довжиною підвісу і що малим має бути також кут відхилення маятника від вертикалі. З наведеної залежності періоду коливань математичного маятника можна легко експериментально визначити прискорення вільного падіння. Для цього треба виміряти довжину маятника і період його коливань.